ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2002 Справа N 1/51-О
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши Цюрупинської райдержадміністрації
касаційну скаргу
на постанову від 14.08.2002р. Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/51-О
господарського суду Херсонської області
за позовом Цюрупинської міської ради
до Цюрупинської районної ради
третя особа Херсонське обласне відділення
Держказначейства України
про Визнання недійсним рішення районної ради
за участю представників сторін
від позивача: Антонович Н.А., дов. № 448/2-14 від
05.06.02р.
Іщенко В.І., дов. № 544/2-14 від 03.07.02р.
від відповідача: Ісаєв А.М., дов. № 2-20/02-288-2-13/02
Никифоров О.Е., дов. № 2-20/02-289-2-13/02
від третьої особи: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
10.04.2002р. Цюрупинська міська рада звернулася до
господарського суду з позовом до Цюрупинської районної ради та
3-ї особи Херсонського обласного відділення Держказначейства
України про визнання недійсними (незаконними) п.п. 6, 7 та
додатку 4 Цюрупинської районної ради Херсонської області № 342
від 27.12.2001, зупинення до закінчення розгляду справи
стягнення з рахунків Цюрупинської міської ради в районному
відділенні Держказначейства України коштів визначених у п.п. 6,
7 оспореного рішення, а також про зобов’язання органів
Держказначейства здійснити врахування вилучених коштів по
оспорюваному рішенню у відповідності з п. 3 рішення позивача
щодо передачі відповідачу суми 185,2 тис. грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач прийнявши рішення № 342 від
27.12.2001 у п.п. 6,7 та додатку до рішення № 4, якими визначено
передачу з бюджету міської ради до бюджету районної ради 591,7
тис. грн. на 2002р. без згоди позивача, який визначив у своєму
рішенні № 347 /п. 3/ від 27.12.2001р. бюджетний трансферт у сумі
185,2 тис. грн.
Посилаючись на норми Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
(п. 25 ст. 2, 101, 108) та Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
(п. 23 ст. 26, п. 1
ст. 60, ст.ст. 16, 60-62, 71) позивач просить задовольнити
позов.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на ст.ст. 77, 96, 101
Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, згідно яких прийнято
оспорене позивачем рішення.
У відгуку 3-ї особи визнається задоволення позову за умови
доведеності сторонами відповідності міжбюджетного трансферту по
сумі при їх документальному обґрунтуванні.
Рішенням господарського суду від 04.07.2002 /суддя Губіна І.В./
позов було задоволено, вимоги позову та його обґрунтування
визнано відповідними ст. 142, ч. 2 ст. 143 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п.п. 2, 5 ст. 61 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
, п. 1.4 ст. 61, ст. 63, ч. 1 ст. 64 Закону України
“Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Цюрупинська
районна рада подала апеляційну скаргу, яка постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 14.08.2002 /колегія суддів
у складі Туренко В.Б. – головуючий, суддів Бандури Л.І., Поліщук
Л.В./ залишена без задоволення, а рішення прийняте у справі
визнано обґрунтованим з урахуванням відсутності правового
регулювання міжбюджетних відносин.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування прийнятих у
справі рішення та постанови, посилаючись на повноваження
районної ради проводити розподіл коштів між бюджетами сіл, міст,
селищ, а також визначати кошти, що передаються, як це визначено
у ч. 18 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування” у
порядку, встановленому ч. 3 ст. 77, ч. 2 ст. 115 Бюджетного
Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., представників
сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги
та проаналізувавши їх правову оцінку судами першої і апеляційної
інстанції, відповідність чинному законодавству Вищий
господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню.
У відповідності з ст. 5 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
система місцевого
самоврядування включає, зокрема, територіальну громаду,
сільську, селищну, міську раду, районні та обласні ради, що
представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ,
міст.
Доходи і видатки місцевих бюджетів та порядок надання
міжбюджетних трансфертів врегульовані ст.ст. 63-64, 76-77,
розділом 10 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
ст.ст. 26,
43, 60, 62-63 Закону України “Про місцеве самоврядування в
Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Виходячи з повноважень визначених міський та районній раді
Бюджетним кодексом України та Законом України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
слід визнати, що
відповідач має право здійснювати розподіл переданих з державного
бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій між місцевими
бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного
значення (п. 18 ст. 43 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
), а доходи місцевих
бюджетів, як об’єкт власності територіальних громад в особі
місцевих рад, без згоди власника не підлягають вилученню
(відчуженню) за рішенням органу, що представляє спільні інтереси
власника (територіальних громад, сіл, селищ, міст), відповідно
до ст.ст. 10, ст. 60, 61 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Відповідач не довів, що позивачем порушено ст. 101 Бюджетного
Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
в частині розпорядження коштами
Держбюджету України, спрямовані на фінансування певних державних
програм.
Як міжбюджетний трансферт міські ради можуть передбачати у
бюджеті дотації, вирівнювання бюджетам районів у містах,
бюджетам сіл, селищ, але це не пов’язано із рішеннями районних
рад.
Виходячи з викладеного слід визнати, що заперечення відповідача
не засновані на нормах чинного законодавства, що визначають
компетенцію міських рад у сфері міжбюджетних трансфертів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Херсонської області від 04.07.2002р.
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
14.08.2002р. у справі № 1/51о залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
А.Уліцький