ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.10.2002 Справа N 7-2-14-430-К-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової - головуючого
Т.Дроботової
Н.Ткаченко
за участю представників:
позивача не з’явилися
відповідача Яресько О.Ю.- дов. від 21.10.02р.
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у м.
судовому засіданні Ужгороді
касаційну скаргу
на постанову від 10.06. 2002 р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 7-2-14/430-К-2001 господарського
суду Закарпатської області
за позовом Приватного підприємця Кресс В.О.
до Державної податкової інспекції у м.
Ужгороді
про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у м.
Ужгороді № 1071/17- 1/2026205453/13656 від 20.12.2001р.
ВСТАНОВИВ:
Приватним підприємцем Кресс В.О. до господарського суду
Закарпатської області був заявлений позов про визнання недійсним
рішення ДПІ у м. Ужгороді № 1071/17-1/2026205453/13656 від
20.12.2001р. щодо нарахування прибуткового податку у сумі 35600
грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 71200 грн., у
зв’язку з виявленням порушення статей 7,10,11,12 Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
.
Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт від
10.12.2001р. про результати перевірки правильності обчислення та
внесення до бюджету сум прибуткового податку ПП Кресс В.О. у
2000р., в якому зазначено, що “ в порушення статей 7,10,11,12
ДКМУ “Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
ПП Кресс
В.О. при здійсненні купівлі ягід чорниці від населення із
виплачених доходів громадянам прибутковий податок за ставкою 20%
не утримувався та до бюджету не перераховувався”.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач як підприємець,
протягом спірного періоду здійснював виплати громадянам суми за
здані ними дикоростучі ягоди, гриби.
Відповідно до підпункту 14.1. пункту 14 Інструкції про
прибутковий податок з громадян, доходи громадян від реалізації
належних їм на праві власності товарів, продукції не
оподатковуються у джерела виплати. Однак, не пізніше 30-денного
терміну необхідним є повідомлення за формою № 2 податкового
органу про виплачені громадянам суми. Але неподання форми № 2 не
є підставою для стягнення у джерела виплати прибуткового податку
та пені.
На думку позивача, зазначено нормативне правило у повній мірі
застосовується і щодо продукції флори і фауни, яка реалізується
на законних підставах.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
15.02.2002р. (судді Швед С.- головуючий, Рогач Л., Карпинець В.)
позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом визнання
недійсним рішення ДПІ у м. Ужгороді № 1071/17-1/2026205453/13656
від 20.12.2001р.
Приймаючи рішення суд прийшов до висновку, що оскільки факт
походження ягід-чорниці на суму 178000 грн. документально не
підтверджений, слід вважати їх власністю позивача ( стаття 133
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, стаття 49 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
) які в подальшому ним як підприємцем,
що здійснює свою діяльність за спрощеною системою оподаткування,
реалізовано ДП “Транскарпатен-Освальд” згідно з цивільно-
правовими угодами, то зазначені ягоди не можуть бути у
приватного підприємця Кресс В.О. об’єктом оподаткування
прибутковим податком.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.
Ужгороді Львівський апеляційний господарський суд (судді: Процик
Т.С.. – головуючий, Галушко Н.А., Юрченко Я.О.), переглянувши
рішення господарського суду Закарпатської області в апеляційному
порядку, постановою від 10.06.2002р. залишив його без зміни з
тих же підстав.
ДПІ у м. Ужгороді подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у
справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Ужгороді вказує на те, що згідно
Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не
звільняється від обов’язку нарахування, утримання та
перерахування до бюджету прибуткового податку з доходів, які
виплачуються громадянам не за місцем основної роботи.
Таким чином, кошти, виплачені позивачем особам за угодами
купівлі-продажу є доходами, отриманими від фізичної особи-
суб’єкта підприємницької діяльності не за місцем основної роботи
і повинні оподатковуватись у джерела виплати ( тобто ПП Кресс
В.О) за ставкою 20 % відповідно до статті 11 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
.
ДПІ у м. Ужгороді вважає, що судами першої та апеляційної
інстанцій в порушення вищезазначених норм матеріального права
зроблений помилковий висновок, що виплати громадянам, які
здійснював ПП Кресс В.О. під час закупівлі-продажу ягід- чорниці
не підлягають оподаткуванню згідно вказаного Декрету.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників відповідача, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами першої та
апеляційної інстанції, позивач на протязі 2000року здійснював
підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування на
підставі Указу Президента України “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
.
Касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що статтею 6
вказаного Указу ( 727/98 ) (727/98)
передбачено перелік обов’язкових
платежів, які не сплачуються суб’єктом малого підприємництва –
платником єдиного податку. До їх числа віднесено податок на
доходи фізичних осіб. Отже, за правилами цієї статті Указу
( 727/98 ) (727/98)
не є платником прибуткового податку з доходів,
отриманих від здійснення підприємницької діяльності, саме
суб’єкт малого підприємництва – фізична особа, оскільки він є
платником єдиного податку.
Приймаючи рішення та постанову суди першої та апеляційної
інстанції не прийняли до уваги, що в даному випадку підставою
для прийняття оспорюваного ДПІ рішення є порушення позивачем
вимог розділу ІІІ Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
щодо обов’язку
нарахування, утримування та перерахування до бюджету
прибуткового податку з виплачених ним доходів громадянам
одержуваних ними від реалізації ягід-чорниці, що не стосується
оподаткування його доходів від здійснення ним підприємницької
діяльності, але в порядку судового провадження вказані обставини
спору розглянуті не були.
Крім того, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до статті
4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій
відповідності з нормами матеріального і процесуального права та
фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими
судом.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були
предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати
на увазі, у відповідності зі статтею 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази
підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для
господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами в
справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський
суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а
також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору.
Засобами доказування господарське процесуальне законодавство
визнає: письмові і речові докази, висновки судових експертів;
пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь
в господарському процесі ( частина 2 статті 32 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
)
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані
стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній
частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені
фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не
взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та
доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є
порушення вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності всіх учасників судового
процесу перед законом і судом.
Як свідчить акт перевірки, та зазначено позивачем у позовної
заяві, він здійснював купівлю ягід чорниці у населення та здавав
вказану продукцію на підприємство “Транскарпатен –Освальд”. При
здійсненні купівлі ягід від населення двосторонні закупівельні
відомості не складались. За здані ягоди ним виплачено громадянам
178000 грн.
Таким чином, в даному випадку одна сторона визнає фактичні дані
і обставини, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги.
Проте, судами першої та апеляційної інстанції вказані обставини
як підстава прийняття оспорюванного рішення належним чином
досліджені не були і правова оцінка викладеним як в акті
перевірки так і в позовній заяві вказаним обставинам не
надавалась, у зв’язку з чим в ході судового провадження не були
встановлені або факт порушення позивачем вимог розділу Ш Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
щодо обов’язку нарахування, утримування та
перерахування до бюджету прибуткового податку з виплачених ним
доходів громадянам одержуваних ними від реалізації ягід-чорниці,
або відсутність такого порушення.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду
Закарпатської області
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11,111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Закарпатської області від 15.02.2002
р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.06.202р. у справі № 7-2-14/430-2001-К скасувати, справу
передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської
області.
Головуючий Т.Добролюбова
С у д д і Т.Дроботова
Н.Ткаченко