Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.10.2002 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді, судді; за участю повноважних представників
позивача - присутній; відповідача - присутній, розглянувши
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" на
рішення Господарського суду Н-ської області від ХХ.05.2002 р. та
постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.08.
2002 р. у справі № Х9 за позовом Відкритого акціонерного
товариства "YYY", м. Н-ськ до Відкритого акціонерного товариства
"ХХХ", м. Я-ськ про стягнення 617950 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2002 р. позивач звернувся до Господарського суду Н-ської
області з позовом до відповідача про стягнення 617 950 грн.
платежів за простими векселями та процентів за цими платежами .
Рішенням Господарського суду Н-ської області від ХХ.05.2002 р.
(суддя А.А.А.) позов задоволено, постановлено стягнути з
Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" на користь Відкритого
акціонерного товариства "YYY" 500 000 грн. основного боргу та
117950 грн. відсотків.
Позивач, не погоджуючись з цим рішенням суду, звернувся зі
скаргою до апеляційного суду. Постановою Ч-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.08.2002 р. (судді Б.Б.Б., В.В.В.,
С.С.С.) оскаржуване рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду
Н-ської області від ХХ.05.2002 р. та постанову Ч-ського
апеляційного господарського суду від ХХ.08.2002 р. у справі № Х9
скасувати, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального
та матеріального права, та прийняти нове рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши
правильність застосування господарським та апеляційним судами при
прийнятті оскаржуваних рішення та постанови норм матеріального та
процесуального права, перевіривши матеріали справи і на підставі
встановлених в ній фактичних обставин, суд вважає, що скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від відповідача
в рахунок заборгованості за поставлений газ 8 простих векселів
№№ Х4, Х5, Х6, Х7, Х8, Х1, Х2, Х3 на загальну суму 500 000 грн.,
які повинні бити пред'явлені до сплати ХХ.12.2000 р. Але позивач
їх у вказаний строк до сплати не пред'явив.
Господарський та апеляційний суди стягнули 500 000 грн. вказаної
заборгованості та 117 950 грн. відсотків, але при цьому не
врахували, що ухвалою Господарського суду Н-ської області від
ХХ.02.1997 р. порушено справу № ХХХ6 про банкрутство відповідача.
У газеті "Урядовий кур'єр" від ХХ.ХХ.2000 р. № ХХ1 (ХХ2) була
опублікована заява про порушення справи про банкрутство Відкритого
акціонерного товариства "ХХХ".
Відповідно до пункту 15 статті 11, пункту 1 статті 14 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
"усі кредитори, незалежно від
настання строку виконання зобов'язань, мають право в місячний
строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі
оголошення про порушення справи про банкрутство подати в
господарський суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а
також документи, що їх підтверджують. Строк подання заяв у справі
про банкрутство сплинув ХХ.08.2000 р.
Позивач з грошовими вимогами щодо платежів за вказаними простими
векселями та процентів за цими платежами не звертався до
відповідача в установлений Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
місячний строк.
Ухвалою Господарського суду Н-ської області від ХХ.01.2001 р. у
справі № ХХХ6 було затверджено реєстр вимог кредиторів, у якому
відсутні вимоги позивача щодо оскаржуваної суми .
Пунктом 5 статті 31 вказаного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що
вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх
подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Висновки в судових рішеннях щодо зобов'язань векселедавця сплатити
векселедержателю визначену у векселях суму при даних
правовідносинах та щодо невідповідності позовних вимог нормам
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
є помилковими.
Сутністю Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом " ( 2343-12 ) (2343-12)
є відновлення
платоспроможності підприємства, повне або часткове задоволення
вимог кредиторів.
Примусове стягнення заборгованості кредитору, який не звертався із
заявою про стягнення боргу є порушенням основоположних принципів
законодавства про банкрутство, порушує майнові права кредиторів,
які діяли у повній відповідності з цим законодавством, подали до
суду у встановлений строк заяви, увійшли до реєстру кредиторів і в
подальшому прийняли участь в укладанні мирової угоди, метою якої
стало оздоровлення боржника.
Задоволенням позовних вимог поставлені під загрозу умови виконання
мирової угоди і, як наслідок, поновлення платоспроможності
відповідача.
За таких обставин висновок суду про стягнення 617 950 грн.
платежів за простим векселями та процентів за цими платежами є
безпідставним та необгрунтованим.
Таким чином оскаржувані рішення та постанова підлягають
скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Н-ської області від ХХ.05.2002 р.
та постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.08.2002 р. у справі № Х9 скасувати, задовольнивши касаційну
скаргу.
2. У позові відмовити.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "YYY" (м. Н-ськ,
вул. М-ська, 99) на користь Відкритого акціонерного товариства
"ХХХ" (м. Я-ськ, вул. Ц-на, 88) 850 грн. державного мита.
4. Доручити Господарському суду Н-ської області видати наказ щодо
стягнення державного мита.