ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2002 Справа N А-3221/1-13
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого — судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.,
розглянувши у
відкритому судовому ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 21.05.02
по справі № А-3221/1-13
за позовом ВАТ “Агва-Інтерком”
до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова
Про визнання недійсним рішень № 159/127/23-104 та
№ 160/127/23-104 від 02.03.01
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.02
(суддя Водолажська Н.С.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.02
(судді Філатов Ю.М., Бабакова Л.М., Кравець Т.В.), позов
задоволено: рішення начальника ДПІ у Фрунзенському районі
м. Харкова № 159/127/23-104 та № 160/127/23-104 від 02.03.01
визнано недійсними з підстав недоведеності відповідачем порушень
позивачем ст. 21 Правил застосування Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, затверджених
постановою Верховної Ради України від 27.06.95 № 247/95-ВР,
підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5,
пунктів 5.1, 5.9 ст. 5, п. 7.7. ст. 7, підпункту 8.7.1 п. 8.7.
ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. 2 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 4.1 ст. 4,
підпункту 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 2 ст. 19 Декрету Кабінету
Міністрів “Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
. При
цьому суди першої й апеляційної інстанції виходили з того, що
акт документальної перевірки позивача № 127/23-104 від 22.02.01,
за результатами якої були прийняті оскаржувані рішення, в
частині висновків про донарахування податкових зобов'язань по
податку на прибуток у сумі 32929 грн. і ПДВ у сумі 32353 грн. не
відповідає вимогам “Порядку оформлення та реалізації
документальних перевірок відносно дотримання податкового та
валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності —
юридичними особами”, затвердженого наказом ДПА України від
01.06.98 № 266, оскільки не засвідчує, за якими саме
господарськими операціями позивач допустив порушення податкового
обліку, в чому полягали ці порушення та на підставі яких
документів бухгалтерського обліку були встановлені останні.
Стосовно донарахування позивачу податкового зобов'язання по
прибутковому податку з громадян у сумі 1325,43 грн. рішенням
№ 160/127/23-104 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що
прибутковий податок був донарахований на доход, виплачений
позивачем приватному підприємцю Чаплигіну О.М., який не підлягає
оподаткуванню у джерела виплати.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені по
справі судові рішення, посилаючись на порушення місцевим
господарським і апеляційним судом вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оцінки доказів.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь їх
представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної інстанції,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 9 Інструкції про порядок застосування та
стягнення фінансових санкцій органами державної податкової
служби, затвердженої наказом ГДПІ України від 20.04.95 № 28,
чинним на момент проведення відповідачем документальної
перевірки позивача, факт порушення податкового законодавства
платником оформлюється актом документальної перевірки, в якому
чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених
норм законодавчими актами та вказуються конкретні їх пункти і
статті.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт документальної
перевірки № 127/23-104 від 22.02.01 не відповідає зазначеним
вимогам: висновки ДПІ про безпідставне віднесення позивачем до
складу витрат, що включаються до собівартості реалізованої
продукції, 9,8 тис.грн. у І півріччі 1997 р., заниження валових
доходів за 1998 р. на 30,4 тис.грн., а за 1999 р. — на
11,9 тис.грн., завищення валових доходів за 1998 р. на 290,8
тис.грн., за 1999 р. — на 17,7 тис.грн. та за 2000 р. — на 57,1
тис.грн., заниження податкових зобов'язань по ПДВ за 8 місяців
1998 р. на 2932 грн., завищення податкового кредиту за цей же
період на 34183 грн. та за 1999 р. — на 6773 грн., у зв'язку з
чим позивачу донараховано податкові зобов'язання та застосовані
фінансові санкції рішенням № 159/127/23-104 від 02.03.01, не
підтверджені посиланнями на конкретні звітні періоди,
господарські операції, бухгалтерські документи, податкові
декларації.
Позивач надав суду докази на підтвердження своїх доводів про
відсутність з його боку порушень податкового законодавства, які
відповідачем у судовому процесі спростовані не були.
Крім того, як свідчить текст рішення № 159/127/23-104 від
02.03.01, на підставі зазначеного акту перевірки фінансові
санкції застосовані до АТ “Автостиль”, а не до позивача.
Відсутність в акті документальної перевірки № 127/23-104 від
22.02.01 чіткого викладення змісту порушення, способу його
здійснення, періоду (місяця) фінансово-господарської діяльності
платника, до якого це порушення відноситься, визначення
первинних документів податкового і бухгалтерського обліку, які
достовірно підтверджують наявність факту порушення, стало
підставою для неможливості проведення призначеної по справі
судово-економічної експертизи.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставного
донарахування позивачу податкового зобов'язання по прибутковому
податку в сумі 1325,43 грн. рішенням № 160/127/23-104 відповідає
ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, що і не оспорюється
відповідачем у касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова залишити
без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 21.05.02 по справі № А-3221/1-13 — без
змін.
Головуючий Є.Усенко
Судді: О.Глос
Г.Жаботина