ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2002 Справа N 4/3/560
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.,
розглянувши з участю представників:
-ВАТ “Таксопарк” Парнюка В.О.,
Хачиянц М.Г.
-регіонального відділення ФДМ Мітенко І.В.
України по Запорізькій області
касаційну скаргу регіонального відділення ФДМ
України по Запорізькій області
(далі за текстом –РВ ФДМУ)
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від
21.02.2002р.
по справі № 4/3/560
за позовом ВАТ “Таксопарк”
до РВ ФДМ України по Запорізькій
області
Про стягнення 6250 грн., 3% річних на вказану суму
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.08.2001
р. (суддя Проценко Є.А.) позов задоволено частково: на користь
позивача з Державного бюджету України стягнуто 6250 грн., що
складає 30% від грошової суми, за яку була здійснена
приватизація державного майна – клубу загальною площею 257,3
кв.м, розташованого в м. Запоріжжі по вул. Героїв Сталінграду,
4-а, який на момент приватизації знаходився на балансі позивача.
Рішення мотивоване тим, що договір купівлі-продажу названого
об'єкту приватизації був укладений 18.12.2000р., тобто на час
дії пункту 127 Державної програми приватизації на 2000-20002
роки, затвердженої Законом України “Про Державну програму
приватизації” від 18.05.2000 року № 1723-ІІІ, згідно якого
підприємству, на балансі якого перебував об'єкт приватизації,
розподіляється 30% коштів, одержаних від продажу цього об'єкту.
В частині стягнення процентів, передбачених ст. 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, в позові відмовлено з посиланням на відсутність
законодавчо встановленого строку перерахування таких коштів
підприємству - балансоутримувачу.
Додатковим рішенням від 13.09.2001р. з відповідача на користь
позивача стягнуті судові витрати в сумі 132,02 грн., а також
роз'яснено, що грошові кошти на користь позивача стягуються з
рахунку регіонального відділення Фонду державного майна України
по Запорізькій області № 256087060001 в Запорізькому
центральному відділенні Промінвестбанку м. Запоріжжя.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 21.02.2002р. (судді Куліш Р.Ф., Панова І.Ю., Виноградник
О.М.) додаткове рішення залишено без змін, а клопотання
відповідача про апеляційний перегляд рішення від 27.08.2001р.
без задоволення з посиланням на те, що останнє може бути
предметом окремого оскарження в апеляційному чи касаційному
порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені по
справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в
позові, вважаючи, що судами попередніх інстанцій неправильно
застосовані статті 47, 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, абзац 1 пункту
4 статті 27 Закону України “Про приватизацію державного майна”,
статей 60, 77 Закону України “Про Державний бюджет України на
2001 рік”, стаття 28 Закону України “Про бюджетну систему
України”, статті 88, 89, п. 2 ч. 3 статті 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу
без задоволення з огляду на її необґрунтованість.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав касаційну
скаргу, та заперечення представників позивача, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх
юридичної оцінки судами першої й апеляційної інстанцій, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за
наявними у справі і додатково поданими доказами повторно
розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний
доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і
обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному
обсязі.
За змістом ст. 88 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
винесення додаткового
рішення є способом усунення недоліків рішення, прийнятого
господарським судом по справі.
Виходячи із приписів наведених процесуальних норм, у
апеляційного господарського суду не було законних підстав для
відмови відповідачу в апеляційному перегляді рішення від
27.08.2001р, клопотання про перегляд якого фактично доповнювало
вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, на підставі
якої було порушено апеляційне провадження. До того ж, висновок
про наявність у сторони права на відшкодування за рахунок іншої
сторони у справі судових витрат, як випливає із ст. 49 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, знаходиться у прямій залежності від
висновку суду щодо прав і обов'язків сторін у спорі, по
результатах розгляду якого прийняте рішення.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції, як
така, що прийнята з порушенням вимог ст. 101, п. 7 ст. 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягає скасуванню.
Задовольняючи частково позов, місцевий господарський суд виходив
з того, що договір купівлі-продажу клубу по вул. Героїв
Сталінграду, 4-а в м. Запоріжжі був укладений 18.12.2000р. Разом
з тим відповідач посилався на те, що нотаріальне посвідчення
договору мало місце 02.01.2001р. і що саме ця дата і є датою
укладення договору. Ці доводи відповідача, однак, належним чином
перевірені не були, копія договору від 18.12.2000р. з
дотриманням нотаріальної форми в матеріалах справи відсутня.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Відповідно до
пункту 4 ст. 27 Закону України “Про приватизацію майна державних
підприємств” договір купівлі –продажу майна, яким оформляється
угода приватизації, підлягає нотаріальному посвідченню.
З'ясування обставин щодо дати укладення договору купівлі-продажу
клубу, який перебував на балансі позивача, має істотне значення
для правильного вирішення спору, оскільки є датою закінчення
приватизації вказаного об'єкту, а отже об'єм прав і обов'язків
сторін визначаються законодавством, яке діяло на цей момент.
Статтею 60 Закону України “Про Державний бюджет України на 2001
рік”, введеного в дію з 01.01.2001 року, дія пункту 127 Закону
України “Про Державну програму приватизації” була зупинена на
2001 рік. Оскільки пунктом 7 розділу VI “Прикінцеві положення”
Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, який набрав чинності
24.07.2001, Закон України “Про бюджетну систему” визнано таким,
що втратив чинність, посилання місцевого суду на ст. 28 цього
Закону в обґрунтування висновку щодо нелегітимності ст. 60
Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік”
викликає сумнів.
Крім того, в резолютивній частині рішення від 27.08.2001р. суд
першої інстанції постановив про стягнення спірної грошової суми
з Державного бюджету України.
Незалучення при цьому до участі у справі Державного казначейства
України, як органу уповноваженого згідно п.п. 2, 4 Положення про
Державне казначейство України, затвердженого постановою КМ
України від 31.07.95 р. № 590, здійснювати управління наявними
коштами державного бюджету, коштами державних позабюджетних
фондів, є порушенням норм процесуального права, яке в силу п. 3
ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є в будь-якому випадку
підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду.
Роз'яснення рішення в частині найменування рахунку, з якого
підлягає стягнення спірної грошової суми на користь позивача,
додатковим рішенням від 13.09.2001р. суперечить порядку
роз'яснення судового рішення, передбаченого ст. 89 ЦПК України.
До того ж, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б
спростовували доводи відповідача про повідомлення сторін про час
і місце судового засідання, в якому було прийняте додаткове
рішення.
Наведені порушення судом першої інстанції норм матеріального і
процесуального права відповідно до ч. 1 ст. 111-10, п. 3
ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування
рішення від 27.08.2001 та додаткового рішення від 13.09.2001р.
та для передачі справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в
залежності від встановленого та у відповідності з чинним
законодавством вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу регіонального відділення ФДМ України по
Запорізькій області задовольнити частково.
Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 21.02.2002р., рішення від 27.08.2001р.
та додаткове рішення від 13.09.2001р. місцевого господарського
суду Запорізької області по справі № 4/3/560, а справу передати
на новий розгляд до місцевого господарського суду Запорізької
області.
Головуючий, суддя Є.Усенко
С у д д і О.Глос
Г.Жаботина