ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2002 Справа N 20/421
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.,
розглянувши з участю представників:
НАК “Нафтогаз України” - Бернацької О.В., Кость І.Ю.,
ДП Криворізька теплоцентраль” - Осипчука І.Ю.
касаційну скаргу Національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України”
(далі за текстом – НАК
“Нафтогаз України”)
на рішення арбітражного суду
Дніпропетровської області від
11.01.2001р.
по справі № 20/421
за позовом НАК “Нафтогаз України”
до державного підприємства
“Криворізька теплоцентраль”
Про зобов'язання повернути 148433000 куб.м. природного газу,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
11.01.2001р., залишеним без змін постановою заступника голови
цього ж суду від 27.04.2001р., в позові відмовлено з мотивів
визнання відповідачем претензії позивача щодо сплати вартості
спірної кількості газу в сумі 24.222.423,39 грн., що відповідає
вартості цієї кількості газу на момент його споживання, що
передбачено постановою КМ України від 12.10.99 р. № 1879 “Про
заходи щодо погашення заборгованості за природний газ, спожитий
підприємствами енергетичної галузі”.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені по
справі судові рішення та постановити нове рішення, яким
задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення
попередніми судовими інстанціями статей 34, 50 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, статті 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
статей 43, 84 АПК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти
останньої; в судовому засіданні касаційної інстанції представник
відповідача послався крім того на те, що ДП “Криворізька
теплоцентраль” не є належним відповідачем по справі, оскільки не
є правонаступником ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Дніпрообленерго” в частині заборгованості за спірну кількість
природного газу.
Заслухавши представників позивача, які підтримали касаційну
скаргу, та заперечення представника відповідача, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Згідно частин 1, 3 ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, на підставі
якої пред'явлено позов, особа, яка одержала майно за рахунок
іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або
договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій
особі, а в разі неможливості повернення майна в натурі повинна
відшкодована його вартість, що визначається на момент придбання.
Таким чином, предмет судового дослідження за вказаним позовом
включає, зокрема, встановлення обставин щодо підстав одержання
відповідачем в січні-березні 1998 року 148433000
куб.м. природного газу; чи був цей газ одержаний за рахунок
позивача; чи є в наявності у відповідача спірна кількість газу
як майна, визначеного родовими ознаками, та вартість газу на
момент одержання відповідачем.
Відмовляючи в позові, арбітражний суд виходив з того, що спір
між сторонами вирішено шляхом визнання відповідачем 30.05.2000р.
претензії позивача на суму 24.222.423,39 грн., що відповідає
вартості 148433000 куб.м. природного газу на момент його
споживання відповідачем, як це передбачено п. 2 постанови КМ
України від 12.10.99 р. № 1879 “Про заходи щодо погашення
заборгованості за природний газ, спожитий підприємствами
енергетичної галузі”.
Разом з тим, п. 2 названої постанови визначає лише час, на який
повинна визначатися ціна у гривнях для обрахування
заборгованості за природний газ, поставлений Державним комітетом
по матеріальних резервах та НАК “Нафтогаз України” та
неоплачений до 01.01.99 р. Що ж до самої ціни природного газу
власне названа постанова не містить будь-яких приписів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначав розмір
своєї заборгованості перед позивачем по частково визнаній
претензії від 25.04.2000р. в гривнях, виходячи із ціни 80
доларів США за 1000 куб.м. природного газу за офіційним курсом
валют станом на 10.04.98 р.. Оскільки позивач зазначену
претензію пред'являв, виходячи із ціни 81,8 доларів США за 1000
куб.м. , а угода між сторонами щодо врегулювання правових
підстав одержання відповідачем спірної кількості газу та його
ціни відсутня, суду з метою визначення вартості спірної
кількості газу слід було з'ясувати його ціну, маючи при цьому на
увазі, що на час одержання відповідачем газу був чинний наказ
Міністерства економіки України від 31.10.97 р. № 121 “Про
затвердження цін на газ природний і тарифів на послуги з його
транспортування на 1998 рік”.
Крім того, підставою для відмови в позові є встановлена судом
відсутність порушення матеріального права позивача. Саме по собі
визнання відповідачем претензії без фактичного вирішення спору в
позасудовому порядку не може бути правовою підставою для відмови
в позові.
Натомість позивач посилається на відсутність сплати відповідачем
визнаної суми за претензією, що судом, однак, перевірено не
було, так само як і не була з'ясована можливість позивача
отримати визнану за претензією суму в позасудовому порядку з
врахуванням змін у чинному законодавстві.
Наявні у справі докази свідчать про те, що на час одержання
Криворізькою теплоцентраллю спірної кількості газу остання була
структурним підрозділом ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Дніпрообленерго”.
Висновки суду щодо належності відповідача у даній справі
ґрунтуються на наказі Міністерства енергетики України від
05.08.99 р. № 236 “Про створення державного підприємства
“Криворізька теплоцентраль”, пунктом 4 якого ДП “Криворізька
теплоцентраль” визнана правонаступником ВАТ “Енергопостачальна
компанія “Дніпрообленерго” в частині прав та зобов'язань щодо
майна, переданого згідно з актом приймання-передачі.
Як вбачається з копії акта прийому-передачі основних засобів та
оборотних коштів підприємств та джерел формування станом на
01.10.99 р. у зв'язку з виведенням Криворізької ТЦ із складу ВАТ
“ЕК “Дніпрообленерго”, затвердженого заступником Міністра
енергетики України 27.12.99 р., Криворізька ТЦ прийняла по
пасиву балансу розрахунки з кредиторами в сумі 313731 грн.
Однак, чи увійшла в цю суму заборгованість за спірну кількість
природного газу, судом не з'ясовано, як не витребувано і не
досліджено статутні документи відповідача в частині його
правонаступництва щодо прав і обов'язків іншої юридичної особи.
Наведене свідчить про неповне встановлення судом обставин
справи, як того вимагала ст. 43 АПК України, чинного на час
постановлення оскаржуваних судових рішень, що, в свою чергу,
виключає можливість для висновку стосовно правильного
застосування судом при вирішенні спору норм матеріального права.
За таких обставин постановлені по справі судові рішення
відповідно до ч. 1 ст. 111-10 та п. 3 ст. 111-9 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін, і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством
вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу НАК “Нафтогаз України” задовольнити частково,
скасувати рішення від 11.01.2001р. та постанову від 27.04.2001р.
арбітражного суду Дніпропетровської області по справі № 20/421,
а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського
суду Дніпропетровської області.
Головуючий, суддя Є.Усенко
С у д д і О.Глос
Г.Жаботина