ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2002 Справа N 02-5/5-19/26(5/75)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді Грека Б.М. - (доповідача у справі),
суддів : Черкащенка М.М.,
Чупруна В.Д.,
розглянувши у відкритому Українсько-Російської фінансово-
судовому засіданні енергетичної транснаціональної
касаційну скаргу холдингової компанії у формі
закритого акціонерного товариства
“Об’єднання”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 14.05.2002
у справі № 5/75
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Українсько-Російської фінансово-
енергетичної транснаціональної
холдингової компанії у формі
закритого акціонерного товариства
“Об’єднання”
до відповідачів: - Обласного житлово-комунального
підприємства “Південне”,
- Виробничого об’єднання
“Південний машинобудівний завод”,
- Відкритого акціонерного
товариства “Дніпрогаз”
про стягнення 15 589 901, 59 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача – Ковпак І.Ю. за дов. від 30.09.2002 № 18
відповідача – Кравченко Л.С. за дов. від 28.10.2002 № 157/385
(ВО “Південний машинобудівний завод”)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.02.2002 у справі № 5/75 (суддя Шевченко С.Л.) позов
Українсько-Російської фінансово-енергетичної транснаціональної
холдингової компанії у формі закритого акціонерного товариства
“Об’єднання” (надалі ЗАТ ХК “Об’єднання”) м. Київ задоволено
частково. З виробничого об’єднання “Південний машинобудівельний
завод” (надалі ВО “ПМЗ”) м. Дніпропетровськ на користь позивача
стягнуто 1 253 717, 13 грн. основного боргу, в частині стягнення
5 412 300 грн. позов залишено без розгляду, в решті суми позову
відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.05.2002 (судді: І.Ю. Панова, І.Л. Кузнєцова, О.М.
Лисенко) рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 12.02.2002 в частині стягнення з ВО “ПМЗ” 12 53 717, 18 грн.
скасовано. В позові про стягнення з ВО “ПМЗ” заборгованості
відмовлено, в решті рішення залишене без змін.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, ЗАТ ХК “Об’єднання” подало касаційну
скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду
Донецької області залишити без змін.
В обґрунтування касаційної скарги, заявник посилається на те, що
судовою колегією не взято до уваги лист № 812/1 к від 20.04.1999
ПФК “ЄЕСУ” в якому стверджується про часткову оплату вартості
газу з боку ВО “ПМЗ” за договорами № № 2965, 2968, у зв’язку з
чим неправильно застосована ст. 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та зроблений помилковий висновок
щодо порушення заявником ст. 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
До початку розгляду справи позивач заявив наступні клопотання:
- перенесення слухання справи для можливого врегулювання спору
шляхом укладення мирової угоди;
- зупинення провадження у справі для проведення перевірки в
оперативно-диспетчерській управлінні “Укртрансгаз” та
встановлення фактичного обсягу природного газу та підтвердження
суми заборгованості ВО “ПМЗ” перед ЗАТ ХК “Об’єднання” за
поставлений природний газ.
Розглянувши вказані клопотання, колегією суддів вирішено, що
клопотання про перенесення слухання справи – задовольнити, а
отже з 24.10. – 14.11.2002 у справі оголошувалася перерва.
Клопотання про зупинення касаційного провадження відхилене з
підстав того, що касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у
рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши
правильність застосування місцевим та апеляційним судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Місцевим та апеляційним господарським судом встановлено,
19.07.1997 ВАТ “Дніпрогаз” (кредитором та промислово-фінансовою
корпорацією “Єдині енергетичні системи”, набувачем укладено
угоду про уступку вимоги № 143610 У, згідно якої кредитор
уступив, а набувач прийняв вимоги по зобов’язаннях по договорам
№ № 0215, 2965, 2968 від 01.01.96 на поставку природного газу,
сума яких складає відповідно 1 000 000; 980 457, 77 та 900 000
доларів США.
22.09.1997 вказані вимоги уступлені ПФУ “Єдині енергетичні
системи” ЗАТ ХК “Об’єднання” за угодою про уступку вимог №
150ДС.
В обґрунтування висновків про задоволення позову місцевий
господарський суд мотивував тим, що відповідачі ухиляються від
звірення розрахунків у ВАТ “Дніпрогаз”, а отже заборгованість за
уступкою вимоги за 1996 рік розрахована за даними постачальника
газу, сума якої становить 231642,21 дол.США Враховуючи, що
згідно з п. 6.4 договорів розрахунки за природний газ
проводяться у валюті України по курсу долара США на день
зарахування грошових коштів позивачем застосований курс, діючий
на час пред’явлення позову 54 123, а отже сума боргу складає 1
253 717,13 грн.
Щодо стягнення заборгованості по договору № 215 від 01.01.96 –
то вказаний договір відсутній, а отже в цій частині позов
залишено без розгляду.
Суд апеляційної інстанції на підставі встановлених фактів
місцевим господарським судом дійшов висновку про те, що
заборгованість відповідачів за природний газ, відносно стягнення
якої позивачу уступлено право вимоги за угодою № 150ДС від
22.09.1997 не доведена, доказів на підтвердження факту поставки
газу не надано.
За змістом статей 197, 198 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
внаслідок уступки вимоги до нового кредитора від первісного
переходить право в повному обсязі. Якщо договір про уступку
вимоги містить пункти, які передбачають зобов’язання нового
кредитора щодо первісного повернути йому повністю або частково
витребувані від боржника кошти – господарський суд зобов’язаний
розглядати справу із застосуванням правил, що регулюють саме ту
угоду, яку сторони мали на увазі.
Згідно п. 1.3 угоди про уступку вимоги № 150ДС в рахунок за
уступку вимоги у відповідності з договором, набувач сплачує
кредитору суму, зазначену в п. 1.2 угоди.
Між тим, як в оскаржуваній постанові так і в рішенні
господарського суду даному факту не дано правової оцінки та
справа не розглянута по суті із застосуванням правил, що
регулюють саме ту угоду, яку сторони мали на увазі.
Колегія суддів вважає, що в рішенні місцевого господарського
суду не досліджено питання щодо суми заборгованості по договору
уступки вимоги, зазначеної в додатку № 1 до угоди про уступку
прав вимоги № 141-3610 У від 19.09.1997, оскільки взято до уваги
лише розрахунки постачальника, проте відсутні в матеріалах дані
поставки газу, завірені двосторонніми актами.
Акти взаємозвірки, що є в матеріалах справи не відображають тієї
суми заборгованості, що визнана місцевим господарським судом.
Зважаючи на вищенаведені встановлені місцевим та апеляційним
судом фактичні обставини слід зазначити, що згідно імперативних
вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення
місцевого господарського суду та постанова апеляційного
господарського суду не ґрунтуються на вимогах чинного
законодавства та постановлені з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
При новому розгляді справи слід врахувати зазначене та винести
рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального
права.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Українсько-Російської фінансово-енергетичної
транснаціональної холдингової компанії у формі закритого
акціонерного товариства “Об’єднання” від 13.09.2002 за № 157/09
задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.05.2002 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 12.12.2002 у справі – скасувати, а справу № 5/75
передати на новий розгляд господарському суду Дніпропетровської
області.
Головуючий - суддя Б.Грек
С у д д і: М.Черкащенко
В.Чупрун