ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2002 Справа N 39/787
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. – головуючого, Вовка І.В., Гончарука П. А.
розглянувши касаційну скаргу Науково-виробничого Закритого
акціонерного товариства “Насіння Донбасу” на рішення
господарського суду Донецької області від 12.02.2002р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.05.2002р. у справі № 39/787 за позовом малого
міжгосподарського підприємства “Люцерна” до Науково-виробничого
Закритого акціонерного товариства “Насіння Донбасу” про
витребування майна та зустрічним позовом
про визнання недійсними рішень ради засновників ММП “Люцерна”, -
В С Т А Н О В И В
В грудні 2001р. мале міжгосподарське підприємство “Люцерна”
звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до
Науково-виробничого Закритого акціонерного товариства “Насіння
Донбасу” про витребування майна на суму 1302491,39 грн. та
судових витрат.
Відповідач звернувся з зустрічною позовною вимогою про
визнання недійсними рішень Ради засновників МПП “Люцерна” від
20.08.99р. та 05.10.01р., як таких, що не відповідають вимогам
закону.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2002р.
(суддя Волков Р.В.) позов задоволено, вилучено у відповідача
майно, передане йому у тимчасове користування по акту передачі
від 01.12.1997р., а в зустрічному позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до
Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою, в якій просив дане рішення суду скасувати, відмовити в
задоволенні позовних вимог та задовольнити зустрічний позов.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
14.05.2002р. (судді Величко Н.Л., Алєєва І.В., М’ясищева А.М.)
апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення
господарського суду Донецької області по справі без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
місцевого суду від 12.02.2002р. та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 14.05.2002р., посилаючись
на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм
матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення,
яким відмовити у позові та задовільнити зустрічний позов.
У відзиві позивач вказує на безпідставність доводів касаційної
скарги. Просить залишити скаргу без задоволення, а прийняті
судові рішення без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та повноту
встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 6
Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976р. № 11
(із змінами та доповненнями) “Про судові рішення” мотивувальна
частина рішення повинна мати встановлені судом обставини, які
мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку
всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні
грошових та майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші
докази, суд має це обгрунтувати.
Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та
інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких
визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
При задоволенні позову у спорі про передачу майна в резолютивній
частині вказується найменування майна, що підлягає передачі і
місце його знаходження.
Рішення суду не відповідає наведеним вимогам.
При цьому в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд не з’ясував дійсних правовідносин сторін, не
навів розрахунки з яких він виходив при задоволенні майнових
вимог, не вказав найменування майна, що підлягає передачі та
його місце знаходження.
Суд другої інстанції, залишаючи рішення місцевого суду без змін
припустився тих же порушень, що і суд першої інстанції.
При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що
засновниками ММП “Люцерна” є колгоспи Донецької області, які
передали належну їм частку майна ММП в управління Раді КСП
Донецької області.
При цьому суд виходив з того, що судовим рішенням від
28.12.2000р. у справі № 10-1-в, встановлено, що засновниками
позивача є колгоспи Донецької області, а установчий договір був
підписаний від імені засновників представниками ради засновників
у кількості 18 осіб.
Разом з тим, той факт, що Рада засновників позивача діяла від
імені всіх колгоспів Донецької області і саме всі колгоспи є
засновниками позивача із зазначеного рішення не випливає. До
такого висновку суд дійшов без повного з’ясування обставин
справи і належного дослідження наявних у справі доказів.
Як вбачається з довідки Донецького обласного управління
статистики (а.с. 41 т.1), засновниками позивача, зареєстрованого
18.12.1991р. є об’єднана рада сільськогосподарських підприємств
Донецької області – код 13542211.
Засновниками даної Ради є 16 господарств (а.с. 41, т.1).
Установчим договором від 18.12.1991р. та статутом позивача не
конкретизовано які саме колгоспи області є засновниками
позивача, та яка конкретно частка майна ММП належить їм.
Вказані суперечності залишились поза увагою судів попередніх
інстанцій.
Рада КСП Донецької області затвердила склад Ради засновників ММП
, який прийняв рішення про
повернення майна переданого відповідачу відповідно до рішення
від 23.03.2000р.
Місцевим та апеляційним судами не перевірені повноваження Ради,
її правове становище та компетенція.
Між тим, з’ясування даного питання та питання хто конкретно є
засновниками позивача, яка конкретно частка майна позивача
належить кожному засновнику має істотне значення для правильного
вирішення спору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що передача майна
відповідачу здійснена відповідно до рішення Ради засновників ММП
“Люцерна” від 23.03.2000р.
Проте судом не встановлено і не зазначено в рішенні яке саме
майно передавалось відповідно до даного рішення, не зазначено
його найменування, не залучено до справи акту прийому-передачі,
на який посилається суд в судовому рішенні.
Разом з тим, судом прийняте рішення про вилучення у відповідача
майна переданого по акту від 01.12.1997р. Вказана суперечність
судом не усунена.
За таких обставин, коли в порушення норм процесуального права
ст.ст. 32-34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не було з’ясовано
дійсних обставин справи, що вплинуло на їх правильну юридичну
оцінку, застосування норм матеріального права, судові рішення не
можна визнати законними і обгрунтованими.
При новому розгляді справи суду слід враховувати наведене, більш
ретельно перевірити доводи сторін, дати належну оцінку зібраним
доказам в їх сукупності, встановити дійсні обставини справи і в
залежності від встановленого прийняти рішення відповідно до
вимог закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2002р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.05.2002р. у справі № 39/787 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.