ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2002 Справа N 25/1126
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П.
за участю представників:
позивача: Капалкіної О.С., Рябової С.О.,
відповідача: Яневич Т.В.,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Соломаянському районі м. Києва (далі – державна податкова
інспекція)
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
16.08.2002
зі справи № 25/1126
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Проксіма”,
м. Київ (далі – ТОВ “Проксіма”)
до державної податкової інспекції,
про визнання недійсними рішень державної податкової інспекції
від 12.06.2001 № 791-23-211-30369785/871 та від 12.07.2001 № 958-
17-407-30369785/1050,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2001 (суддя
Муравйов О.В.) позовні вимоги задоволено частково: рішення
державної податкової інспекції від 12.06.2001 № 791-23-211-
30369785/871 визнано недійсним у частині донарахування і
стягнення прибуткового податку з громадян у сумі 509,55 гривень
та застосування штрафних санкцій, у тому числі з податку на
додану вартість у сумі 10 995,5 гривень, з податку на прибуток у
сумі 680 гривень і з прибуткового податку з громадян у сумі 1021
гривня, а також у частині стягнення пені у сумі 217,67 гривень.
Рішення суду у цій частині мотивовано неправильним застосуванням
відповідачем штрафних санкцій, порушенням вимог Інструкції про
порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій
органами державної податкової служби, затвердженої наказом
Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110.
Водночас рішення державної податкової інспекції від 12.07.2001 №
958-17-407-30369785/1050 визнано судом недійсним повністю з
посиланням на відсутність обов’язку ТОВ “Проксіма” утримувати
суму прибуткового податку за договором оренди приміщення.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду,
державна податкова інспекція подала до Київського апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу з клопотанням про
відновлення пропущеного строку подання скарги з посиланням на
зміни процесуального законодавства та неможливість ознайомитись
з рішенням зі справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
16.08.2002, винесеною колегією суддів у складі: Кондес Л.О. –
головуючого, суддів Дзюбко П. О. і Полянського А.Г., у
задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку
вІдмовлено у зв’язку з відсутністю поважних причин його
пропуску.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
державна податкова інспекція просить скасувати зазначену ухвалу
з посиланням на порушення апеляційною інстанцією норм
процесуального права, а саме статей 93 і 102 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши правильність застосування апеляційною інстанцією
норм процесуального права, заслухавши пояснення представників
сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відповідність оскаржуваної ухвали вимогам закону з огляду на
таке.
Апеляційна скарга відповідно до статті 93 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
подається протягом
десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським
судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише
вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання
рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги
можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом.
Згідно з частиною першою статті 53 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за заявою сторони
може відновити пропущений процесуальний строк у разі визнання
причини пропуску поважною. Поважною може вважатися причина,
існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, які
не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не
можуть бути ним змінені чи усунуті.
З матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду
м. Києва від 11.09.2001 підписано 30.10.2001. Державна податкова
інспекція у касаційній скарзі стверджує, що апеляційну скаргу на
зазначене рішення подано до господарського суду міста Києва
08.11.2001, тобто в межах десятиденного строку, передбаченого
статтею 93 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Проте з квитанції про направлення копії апеляційної
скарги ТОВ “Проксіма”, штемпелю вхідної кореспонденції
господарського суду міста Києва та з оскаржуваної ухвали видно,
що апеляційну скаргу державною податковою інспекцією фактично
подано 13.11.2001. Клопотання про відновлення пропущеного строку
подання апеляційної скарги було мотивовано зміною законодавства
та неможливістю своєчасно ознайомитись з рішенням господарського
суду.
Державною податковою інспекцією не наведено причин, з яких
неможливо було подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня
підписання рішення місцевого суду. Що ж до посилання державної
податкової інспекції на зміни процесуального законодавства, а
саме на Закон України від 21.06.2001 “Про внесення змін до
Арбітражного процесуального кодексу України” як підставу для
відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, то
воно є необґрунтованим.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 53, 111-9, 111-11, 111-
13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
16.08.2002 зі справи № 25/1126 залишити без зміни, а касаційну
скаргу державної податкової інспекції без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В.Селіваненко