ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
23.10.2002                                      Справа N 17/314
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                          Щотки С.О. – головуючого,
                          Семчука В.В., Подоляк О.А.
за участю представників:
від позивача               Поліщук І.О.
від відповідача             не з’явились
розглянув у відкритому     відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні         “Пролетарське вантажно-транспортне
касаційну скаргу           управління”
на постанову               від 25.07.2002р.
Донецького апеляційного    господарського суду
у справі                   № 17/314
за позовом                 Донецької залізниці
до                          відкритого акціонерного товариства
                           “Пролетарське вантажно-транспортне
                           управління”
 
Про   стягнення 45263,59 грн. плати за користування вагонами.
 
                           ВСТАНОВИВ:
 
Донецька  залізниця звернулась до господарського суду  Донецької
області   з   позовною   заявою  про  стягнення   з   відкритого
акціонерного   товариства   “Пролетарське   вантажно-транспортне
управління” (далі за текстом ВАТ “Пролетарське ВТУ ”)  плати  за
користування вагонами в сумі 45263,59 грн.
 
Рішенням від 03.06.2002 господарського суду Донецької області  (
суддя  Татенко В.М.) позов задоволено з тих мотивів,  що  згідно
ст. 119 Статуту залізниць України (далі – Статут) відповідач, як
власник  під’їзних колій повинен вносити плату  за  користування
вагонами.
 
Донецький  апеляційний господарський суд  (судді  –  ГуреєвЮ.М.,
Скакун   О.А.,  Мірошниченко  С.В.)  постановою  від  25.07.2002
рішення господарського суду Донецької області залишив без  зміни
з тих же підстав.
 
В  касаційній  скарзі ВАТ “Пролетарське ВТУ ” просить  постанову
Донецького    апеляційного   господарського   суду    скасувати,
посилаючись на те, що при прийнятті постанови, суд порушив норми
матеріального   права,   вимоги   позивача   є   надуманими    і
протиправними.
 
Заслухавши  пояснення представника позивача, обговоривши  доводи
касаційної  скарги, перевіривши наявні матеріали на  предмет  їх
юридичної оцінки судом, колегія суддів встановила, що скарга  не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Згідно ст. 358 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         умови перевезення вантажів,
пасажирів   та   багажу  і  відповідальність   сторін   по   цих
перевезеннях   відповідно  до  основ  цивільного   законодавства
визначаються  статутами (кодексами) окремих видів  транспорту  і
правилами,  що  видаються у встановленому порядку.  Статтею  119
Статуту  передбачено, що за користування вагонами і контейнерами
залізниці  вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками
під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-
суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата.
 
Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами)
та  звільнення вантажовідправника від зазначеної  плати  у  разі
затримки  забирання вагонів (контейнерів),  що  виникла  з  вини
залізниці  встановлюється  Правилами  користування  вагонами   і
контейнерами (далі - Правила).
 
Відповідно до Статуту та Правил відповідач зобов’язаний  вносити
плату за користування вагонами як власник під’їзних колій.
 
Як   при   прийнятті  рішення,  так  і  при  перегляді  його   в
апеляційному  порядку,  суд  не порушив  норм  матеріального  та
процесуального  права, в зв’язку з чим підстав  для  задоволення
вимог скаржника не має.
 
Приймаючи  до уваги викладене та керуючись ст.ст. 111-5,  111-7,
111-9, 111-11  Господарського  процесуального  кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну   скаргу  ВАТ  “Пролетарське  ВТУ   ”   залишити   без
задоволення,  постанову  від 25.07.2002 Донецького  апеляційного
господарського суду у справі № 21/314 залишити без зміни.
 
Головуючий, суддя        С.Щотка
 
Судді                    В. Семчук
 
                         О. Подоляк