ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2002 Справа N 17-6-34/02-4230
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників сторін:
позивача: Терентьєвої Н.В., начальника відділу правового
забезпечення;
Федорович О.М., головного державного податкового ревізора –
інспектора відділу документальних перевірок СПД юридичних осіб
ДПІ у Суворовському районі м. Одеси,
відповідача: Доброденчук Л.М., директор НВК “Еліта”, Виниченко
Р.Й., головний бухгалтер НВК “Еліта” м. Одеса,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Суворовському районі м. Одесі (далі – ДПІ)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
20.08.2002
зі справи № 17-6-34/02-4230
за позовом ДПІ
до приватного підприємства навчально-виховний комплекс “Еліта”,
м. Одеса (далі – НВК “Еліта”)
про стягнення у доход держави коштів у сумі 42611 грн.,
одержаних НВК “Еліта” без установлених законом підстав,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Власова
С.Г.) від 20.06.2002 у позові було відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
20.08.2002 (колегія суддів у складі: Колоколова С.І. –
головуючого, суддів Разюк Г.П. і Петрова М.С.) рішення суду
першої інстанції зі справи залишено без зміни, а апеляційну
скаргу ДПІ – без задоволення.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що
НВК “Еліта” надавало освітні послуги з підготовки робітничих
професій на підставі ліцензії серії АА № 233701, що має строк
дії з 12.12.2000 по 31.12.2003.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ
просить скасувати судові рішення зі справи; прийняти нове
рішення, яким її позов задовольнити. ДПІ мотивує свою скаргу
тим, що НВК “Еліта” отримало ліцензію на надання освітніх послуг
лише у травні 2002 року, хоча рішення органу ліцензування про її
видачу відповідачеві було прийнято ще 12.12.2000.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність
підстав для скасування рішень судових інстанцій зі справи.
Відповідно до встановлених судовими інстанціями у справі
обставин за період 2001 року НВК “Еліта” одержало кошти у сумі
42611 грн. за надання освітніх послуг з підготовки робітничих
професій. За висновком судів першої та апеляційної інстанцій
строк дії ліцензії серії АА № 233701, що видана Міністерством
освіти і науки України на право надання НВК “Еліта” освітніх
послуг, становить з 12.12.2000 по 31.12.2003.
Однак, як видно з копії ліцензії Міносвіти і науки України серії
АА № 233701, що є у матеріалах справи (а.с. № 20), датою видачі
цієї ліцензії зазначено 29.04.2002. Отже перебіг строку дії
ліцензії серії АА № 233701 частково передує даті видачі даної
ліцензії.
Згідно статті 13 Закону України “Про ліцензування певних видів
господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
бланки ліцензій є
документами суворої звітності, а у ліцензії має бути, зокрема,
зазначено дату прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;
строк дії ліцензії та дату видачі ліцензії. У статті 14 цього
Закону, що визначає порядок видачі ліцензії, не передбачено
припису щодо можливості встановлення органом ліцензування у
ліцензії строку її дії з перебігом, що є більш раннім, ніж дата
її видачі. У статті 15 Закону України “Про освіту”, в якій
визначені державні стандарти освіти, також не передбачено такого
припису.
Відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Отже за законодавством України не допускається встановлення
органом ліцензування строку дії ліцензії, перебіг якого хоча б
частково передує даті видачі ліцензії.
Суди першої та апеляційної інстанції не дослідили зазначену
суперечність у реквізитах ліцензії Міносвіти і науки України
серії АА № 233701 і не встановили обставину щодо чинності даної
ліцензії. Ця обставина входить до предмету доказування у справі
№ 17-6-34/02-4230 і може бути встановлена лише за новим
розглядом у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-7-111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу у справі № 17-6-34/02-4230 задовольнити
частково.
2. Скасувати рішення господарського суду Одеської області від
20.06.2002 та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 20.08.2002 у справі № 17-6-34/02-4230 і передати цю
справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко