ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2002 Справа N 5/483-29/56
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого Овечкіна Е.В.
суддів Мілевського Й.Р.
Чернова Є.В.
за участю представників сторін :
позивача Салтиса Т.П.
відповідача
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Західенерго”
на рішення господарського суду Львівської
області від 14.05.2002 р.
та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 27.08.2002
р.
у справі № 5/483-29/56
за позовом ВАТ “Західенрго”
До Державної податкової інспекції у
м. Києві
Про часткове визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.05.2002р.
позовні вимоги задоволені частково :
визнано недійсним рішення відповідача про застосування та
стягнення сум штрафних санкцій, донарахованих сум
податків, зборів та пені за порушення
податкового та іншого законодавства від 22.02.2002р. № 019/23-
0/23269555/2432 в частині донарахування податку на прибуток в
сумі 985693 грн., нарахування штрафної санкції по податку на
прибуток в сумі 250923 грн., нарахування штрафної санкції по
податку на додану вартість в сумі 383790 грн.
Позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень
від 22.02.2002р. № 0000162320/0 і № 0000172320/ в частині
нарахованої штрафної санкції по податку на додану вартість в
сумі 376725,50 грн. залишено без змін. Рішення мотивоване
вимогами пунктів 1.11 ст. 1, п. п. 5.1, 5.2 ст. 5, п. 8.3. п.
8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; пунктом 17.1 ст. 17 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
27.08.2002р. ( колегія суддів у складі : Бобеляка О.М. –
головуючого, Дубника О.П. , Орищина Г.В.) рішення місцевого суду
скасовано частково : в задоволенні позову про визнання недійсним
рішення відповідача в частині донарахування податку на прибуток
в сумі 985693 грн., нарахування штрафних санкцій по податку на
прибуток в сумі 250923 грн. відмовлено. В решті – рішення суду
залишено без змін з підстав, наведених в постанові.
Поданою касаційною скаргою позивач просить
Вищий господарський суд України постанову апеляційного суду
скасувати, рішення місцевого суду скасувати в частині невизнання
недійсними податкових повідомлень ДПІ у м. Львові від
22.02.2002р. № 0000162320/0, № 0000172320/0, як таких, що
випливають з рішення ДПІ у м. Львові та не відповідають вимогам
чинного законодавства; змінити рішення суду першої інстанції та
визнати недійсними вказані повідомлення в частині нарахованої
штрафної санкції в сумі 376725,50 грн. Скаржник вважає спірні
повідомлення актом ненормативного характеру, а віднесення
вартості отриманого природного газу до складу валових витрат
правомірним.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали ( фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судами при прийнятті оскаржених рішення і постанови та
заслухавши присутнього у засіданні суду представника позивача
дійшла висновку, що вони підлягають скасуванню, а касаційна
скарга частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 Закону України “Про державний матеріальний резерв”
“відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку
тимчасового позичання на строк понад шість місяців та з
незнижуваного запасу проводиться за рішенням Кабінету Міністрів
України, в якому визначаються одержувач, строки та умови
відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також
строки їх повернення.
Кабінет Міністрів України розпорядженням від 21.12.99 № 1432-р (
пункт) дозволив Держкомрезерву України відпустити в грудні 1999
року тепловим електростанціям Мінерного в порядку тимчасового
позичання 1 млр. куб.м. природного газу для потреб підприємств
енергетичного комплексу із сплатою щомісяця 0,5 відсотка
вартості відпущеного газу за користування. При цьому Кабінет
Міністрів України зобов'язав Міненерго повернути у травні –
червні 2002 року природний газ до державного резерву в обсягах,
відчужених згідно з цим розпорядженням.
На виконання вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України
24.12.99 ДАЕК “Західенерго” і Держкомрезерв України уклали
договір б/н на відпуск природного газу в кількості до 148,0 млн.
куб.м. Як стверджує позивач Добротвірською ТЕС
отримано природний газ на суму 3130802,69 грн. та віднесено цю
суму до складу валових витрат, що ДПІ вважається
неправомірним. Державний комітет України по матеріальних
резервах заперечує факт відпуску ним природного газу позивачу,
пояснюючи це тим, що позивач на порушення вимог ч. 3 п. 5 ст. 12
Закону України “Про державний матеріальний резерв”, пункту 2.3
договору від 24.12.99 ухилився від забезпечення зобов'язання у
вигляді застави або банківської гарантії, або фінансової
гарантії відповідно органів місцевого самоврядування або органів
державної влади.
Фактом відпуску природного газу, згідно п. 4.2 договору, є наряд
Держкомрезерву України, який у матеріалах справи відсутній.
Наведені факти не були предметом судового розгляду, що свідчить
про неповне з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності і
зумовлює передачу справи на новий розгляд для всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом. Окрім того, сторони
договору порушили умови відпуску природного газу в порядку
тимчасового позичання і передбачили розрахунки за
нього. Спір вирішено за відсутності у справі розпорядження
Кабінету Міністрів України № 1432-р від 21.12.99 ( 1432-99-р ) (1432-99-р)
,
а також без залучення до участі у справі в якості третьої особи
Державного комітету України по матеріальних резервах.
Договір від 24.12.99 на відпуск із держрезерву природного газу
укладався ДАЕК “Західенерго”. Суд не з'ясував чи є позивач у
справі (ВАТ “Західенерго”) правонаступником ДАЕК “Західенерго”.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
“валові витрати виробництва
та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів , які придбаваються
таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності. Місцевий і
апеляційний суди не визначили момент віднесення вартості
природного газу на валові витрати – отримання газу чи його
оплата. Як пояснив представник позивача в засіданні суду ВАТ
“Західенерго” до цього часу не оплатило вартість спожитого газу.
Частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно
для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану місцевим і
апеляційним судами позовним матеріалам такою, що не відповідає
фактичним обставинам та чинному законодавству.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Західенерго” задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Львівської області від
14.05.2002р. і постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 27.08.2002р. скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Львівської
області.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Й.Мілевський
Е.Чернов