ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2002 Справа N 14/331
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства
“Український інноваційний банк” в особі Оболонської філії
на рішення від 25.06.2002 року господарського суду м. Києва
у справі № 14/331
за кооперативно-дачного товариства “Чорнобилець”
позовом
до акціонерного товариства “Український інноваційний
банк” в особі Оболонської філії
про стягнення 48 600 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 25.06.2002 року господарського суду м. Києва (суддя
В.Катрич) позов задоволено з мотивів безпідставного списання
акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі
Оболонської філії з рахунку кооперативно-дачного товариства
“Чорнобилець” 25 000 грн., що підтверджено вироком від
28.12.2001 року Оболонського районного суду м. Києва в справі №
1-55/2001.
В апеляційному порядку рішення не переглядалося.
В касаційній скарзі акціонерне товариство “Український
інноваційний банк” в особі Оболонської філії, не погоджуючись з
прийнятим судовим актом, просить його скасувати, в позові
відмовити.
В обґрунтування власних вимог заявник посилається на порушення
господарським судом м. Києва при прийнятті рішення норм
матеріального права, а саме статті 80 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
На його думку, суд безпідставно визнав причину пропуску строку
позовної давності поважною, оскільки позивач дізнався про
порушення його прав ще 22.01.1998 року, а тому мав всі підстави
для своєчасного звернення до господарського суду за захистом
свого порушеного права.
Позивач заперечує проти доводів касаційної скарги з огляду на їх
безпідставність.
Генеральна прокуратура України на підставі статті 361 Закону
України “Про прокуратуру” та статті 29 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вступила у справу,
про що повідомила суд письмово, а в судовому засіданні – також
усно, і заперечує проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін Г.Козиря, В.Дорофєєва,
Ю.Братищенко та прокурора відділу Генеральної прокуратури
України О.Мандебури, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки
господарським судом м. Києва, та проаналізувавши застосування
судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга акціонерного товариства “Український
інноваційний банк” в особі Оболонської філії не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, між сторонами був
укладений договір від 18.09.1996 року на розрахунково-касове
обслуговування, в порушення умов якого з банківського рахунку
позивача платіжним дорученням від 22.01.1998 року були
несанкціоновано списані і перераховані на рахунок іншої особи 25
000 грн. Вироком від 28.12.2001 року Оболонського районного суду
м. Києва у справі № 1-55/2001 встановлений факт незаконного
списання банком з рахунку кооперативно-дачного товариства
“Чорнобилець” цих грошових коштів. Господарський суд м. Києва в
силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
визнав преюдиціальне значення вироку суду з
кримінальної справи, що набрав законної сили, для вирішення
даного спору, про що зазначив у своєму рішенні від 25.06.2002
року.
Системний аналіз законодавства, що регулює спірні
правовідносини, свідчить, що відповідно до статті 441 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
організація повинна
відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час
виконання ними своїх службових (трудових) обов’язків. Згідно зі
статтею 59 Закону України “Про банки і банківську діяльність”
стягнення на власні кошти банку, грошові кошти та інші цінності
фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути
звернене за виконавчими документами, передбаченими законами
України. За змістом статті 381 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
списання (стягнення) коштів, що знаходяться на
рахунках у банках, не допускається без згоди юридичних осіб.
Пунктом 2.1.3 договору від 18.09.1996 року на розрахунково-
касове обслуговування встановлено, що списання коштів з рахунку
клієнта - кооперативно-дачного товариства “Чорнобилець”
проводиться за його дорученням.
В силу статті 203 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання
боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим
збитки. За змістом статей 212 та 216 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник не звільняється від
відповідальності за неможливість виконання грошового
зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним
чином.
Оскільки відповідач не надав належних доказів про припинення
зобов’язання виконанням, судова колегія вважає обґрунтованими
висновок суду про покладання відповідальності за його порушення
на винну сторону.
У разі списання (стягнення) з підприємства, установи,
організації грошових сум з порушенням чинного законодавства до
стягувача може бути застосована майнова відповідальність за
необґрунтоване списання коштів, якщо такі санкції передбачені
чинним законодавством чи укладеним сторонами договором.
Судова колегія також вважає, що судом першої інстанції правильно
застосовані до спірних правовідносин приписи статті 76
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо визначення
терміну, з якого у сторони виникло право на позов.
Статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлений загальний строк позовної давності і в силу вимог
частини другої статті 80 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
якщо господарський суд визнає поважною причину
пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає
захистові.
За цих обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду
першої інстанції про наявність підстав для визнання поважною
причини пропуску строку позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 25.07.2002 року господарського суду м. Києва у
справі № 14/331 залишити без змін, а касаційну скаргу
акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі
Оболонської філії без задоволення.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій