Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О.,

суддів: Рибака В.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши Селянського (фермерського) господарства

касаційну скаргу “Лік”

на постанову від 18.06.2002р. Дніпропетровського

апеляційного господарського суду по справі

№ 02-5/5-18/36

у справі № Н10/45

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом ТОВ “Поле”

до СФГ “Лік”

про усунення перешкод у користуванні земельними

ділянками

за зустрічним СФГ “Лік”

позовом

до ТОВ “Поле”

Про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками

за участю представників сторін

від відповідача: Квятковська О.Ю., дов. від 20.09.2002р.

від позивача: у засідання не прибули

ТОВ “Поле” звернулося до господарського суду з позовом до селянського (фермерського) господарства “Лік” про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками відповідачем на підставі ст. 24 Закону України “Про оренду землі”, посилаючись на неправомірне користування спірними земельними ділянками відповідачем.

СФГ “Лік” подало зустрічний позов до ТОВ “Поле” про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками ТОВ “Поле”, вважаючи господарство належним орендарем земельних ділянок на підставі належно оформлених договорів оренди з власниками земельних ділянок.

Рішенням господарського суду від 18.04.02 (суддя Кощеєв І.М.) позов ТОВ “Поле” задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи позов ТОВ “Поле”, господарський суд встановив укладання ТОВ “Поле” з громадянами-власниками земельних ділянок 487 договорів оренди земельних ділянок площею 3838,64 га, яке відбулося 24—25.02.00.

У грудні 2001 р. — лютому 2002 р. СФГ “Лік” уклало з громадянами-власниками земельних ділянок 177 договорів оренди земельних ділянок, загальною площею 1373,248 га.

Господарський суд дійшов висновку, що з числа орендодавців, певна їх кількість уклала договори оренди у 2000 р. із ТОВ “Поле”, а у 2001—2002 рр. договори оренди (на ті ж самі ділянки) — з СФГ “Лік”, що є порушенням з боку цих громадян своїх зобов'язань із ТОВ “Поле”, вимог ст.ст. 161—162 ЦК України (435-15) , тому, виходячи з приписів ст.ст. 12, 13, 24 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 48, 49 Закону України “Про власність” (697-12) , ТОВ “Поле”, як первісний орендар є належний землекористувач, який вправі вимагати усунення будь-яких неправомірних перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.02 (колегія суддів: Крутовських В.І. — головуючий, Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) залишено рішення без змін, погоджуючись із висновками, викладеними у рішенні.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.08.02 за скаргою СФГ “Лік” порушено касаційне провадження з перегляду рішення господарського суду, постанови апеляційної інстанції, та за клопотанням СФГ “Лік” зупинено виконання рішення господарського суду від 18.04.02.

Касаційна скарга мотивується тим, що рішення і постанова прийняті при неповному з'ясуванні обставин у справі і неправильному застосуванні норм матеріального права.

Зокрема, договори оренди укладені ТОВ “Поле” з порушенням вимог ст.ст. 13, 16, 18, 23,24 Законів України “Про оренду землі”, ст. 49 “Про власність” (697-12) , ст. 153 ЦК України (435-15) , оскільки вимоги ТОВ “Поле” засновані на неналежному оформленні договорів оренди землі — без державної їх реєстрації, нотаріального посвідчення.

Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та заперечення і матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно ст.ст. 1, 8, 39, 43—44 ЗК України (у редакції ЗК діючого на момент укладання угод оренди землі) відносини щодо оренди землі регулюються Земельним кодексом України, іншими актами законодавства України, які підлягають захисту, а порушені права підлягають поновленню.

Правові відносини щодо оренди земельних відносин врегульовані, зокрема, Законом України “Про оренду землі”.

Згідно п. 2 ст. 7, ст.ст. 11, 13, 14, 15, 24, 26, 31 Закону України “Про оренду земель” визначені підстави укладання договору оренди землі, права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, форма, умови договорів оренди, порядок їх укладання, їх чинність, підстави припинення договорів, а також відповідальність сторін за порушення земельного законодавства.

Здійснюючи розгляд справи, суди першої та апеляційної інстанцій із встановлених обставин дійшли помилкового висновку щодо правової їх оцінки, не керувалися ст. 2 ЦК України (435-15) та ст. 1 ЗК України до правовідносин, які виникли між сторонами договорів оренди, застосували норми цивільного законодавства, не враховуючи земельні правовідносини, які підлягали захисту, надавши правову оцінку діям громадян, первісності договорів, укладених громадянами, щодо порушення ними приписів ст.ст. 161—162 ЦК України (435-15) , без урахування прав на захист інтересів зазначених осіб передбачених земельним законодавством, а виходячи з цієї обставини не з’ясували підвідомчість справи господарському суду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення і постанова, прийняті у справі, — скасуванню для направлення справи на новий розгляд.

При здійсненні нового розгляду підлягають визначенню обставини та законність підстав, з яких виниклі орендні відносини на земельні ділянки ТОВ “Поле” і СФГ “Лік” між громадянами-власниками земельних ділянок та сторонами у справі.

Керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.02 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.02 у справі № Н10/45 скасувати, задовольнивши касаційну скаргу СФГ “Лік” частково, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дію п. 3 ухвали Вищого господарського суду від 12.08.2002р. припинити.