ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.10.2002 Справа N 4889/1-27/1725х/1-1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Чабана В.В.,
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Чупруна В.Д.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Жовтневому районі м. Харкова
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 16.07.2002
у справі № 4889/1-27/1725х/1-1
господарського суду Харківської області
за позовом Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі м. Харкова
- Приватної торгівельно-
виробничої фірми “Контакт”;
до відповідачів: Приватного підприємства “Глобус”
Про визнання угоди недійсною,
в судовому засіданні взяли участь представники від :
позивача -
відповідача -
ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова заявлено позов до
про визнання недійсною угоди, укладеної між ПТВФ “Контакт”
та ПП “Глобус”.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2002
(суддя О.О. Мамалуй) у справі № 4889/1-27/1725х/1-1 позивачу в
позові відмовлено.
За результатами апеляційного перегляду, Харківським апеляційним
судом прийнято постанову від 16.07.2002 ( головуючий – суддя:
Філатов Ю.М., судді: Бабакова Л.М., Кравець Т.В.), якою рішення
господарського суду Харківської області від 27.05.2002 залишено
без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова
– без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішенням та
постановою, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова подала касаційну
скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської
області від 27.05.2002 та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 16.07.2002 скасувати та постановити нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування касаційної скарги ДПІ у Жовтневому районі м.
Харкова посилається на те, що судами було допущено порушення
норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що набрало
законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо
фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення
спору. Згідно з рішенням Кіровського районного суду м. Донецька
від 19.07.2001 статутні документи ПП “Глобус”, визнано
недійсними з моменту реєстрації.
Крім того, судами не були враховані роз’яснення Вищого
господарського суду України від 26.04.2002 № 04-5/491, згідно
яких наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони
(вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні
були усвідомлювати протиправність укладаємої угоди і
суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули
або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Таким чином, вся діяльність ПП “Глобус” була завідомо суперечна
інтересам держави і суспільства, а отже, спірна угода була
укладена з метою явно суперечною інтересам держави і
суспільства.
Заслухавши пояснення представників від відповідача, які
підтримали касаційну скаргу та заперечення представників від
позивача, проаналізувавши правильність застосування місцевим і
апеляційним господарськими судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було проведено перевірку ПТВФ
“Контакт” з питання дотримання вимог податкового законодавства
за період ІІ – IV квартали 2001 р. В ході перевірки було
встановлено що, між ПП “Глобус” та ПТВФ “Контакт” укладено
договір б/н від 30.03.2001 на суму 95 730, 00 грн. Провести
зустрічну перевірку ПП “Глобус” виявилося неможливим, оскільки
останнє не подавало звітність до податкового органу з моменту
реєстрації. Водночас стало відомо, що рішенням Кіровського
районного суду м. Донецька від 19.07.2001 установчі документи ПП
“Глобус” визнано недійсними з моменту їх реєстрації.
За таких обставин, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було
заявлено позов про визнання спірної угоди недійсною відповідно
до ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Уточненням до позовної заяви від 22.05.2002 № 8517/10/10-024 ДПІ
у Жовтневому районі м. Харкова змінила свої позовні вимоги,
обґрунтовуючи це необхідністю перекваліфікації правових підстав
визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2002
у даній справі ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова в позові
відмовлено з мотивів того, що позивачем не було надано доказів,
які б дали суду правових підстав для застосування ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки останнім в суді
не доведено наявність умислу у відповідачів при укладанні угоди,
явно суперечного інтересам держави і суспільства, а також не
доведено у чому полягає ця суперечність.
Крім того, місцевий господарський суд, посилаючись на статті 2,
9, 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
(далі за текстом – Закон
України № 509-ХІІ) дійшов висновку, що жодна із зазначених норм
не містить положень, відповідно до яких позивач має право
контролювати дотримання законності суб’єктами підприємницької
діяльності при укладанні договорів, якщо це не пов’язано із
оподаткуванням. З огляду на викладене, місцевим господарським
судом зроблено висновок, що заявлений позов виходить за межі
компетенції позивача.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
16.07.2002 рішення господарського суду Харківської області від
27.05.2002 залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у
Жовтневому районі м. Харкова – без задоволення з тих же мотивів.
Крім того, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що
один лише факт визнання судом недійсними установчих документів
підприємництва не є підставою для визнання недійсними угод,
укладених таким підприємством до моменту виключення його з
Державного реєстру, оскільки на момент укладення спірної угоди
ПП “Глобус” було зареєстроване як суб’єкт підприємницької
діяльності в Єдиному Державному реєстрі. Договір був ухвалений
та виконаний сторонами, що згідно зі ст. 63 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
робить його дійсним з моменту укладання. З
огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду було
залишене без змін.
Підприємство вважається створеним з дня його державної
реєстрації (стаття 6 Закону України "Про підприємства в
Україні"). Ліквідація підприємства вважається завершеною з
моменту виключення його з державного реєстру України (стаття 34
цього ж Закону). За змістом частини 19 статті 8 Закону України
"Про підприємництво" підприємство втрачає статус юридичної особи
із виключенням його з Реєстру суб'єктів підприємницької
діяльності.
Отже, саме лише визнання господарським судом недійсними
установчих документів підприємства та/або рішення про створення
підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про
скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької
діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними
угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи
організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у разі визнання у
встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта
підприємницької діяльності або скасування його державної
реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на
підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на
підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької
діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності
угоди мають визнаватися недійсними згідно із статтею 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
незалежно від часу їх
укладення.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає, що висновки місцевого та апеляційного
господарських судів зроблені без всебічного, повного і
об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, як це вимагається за правилами статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Місцевим та апеляційним господарськими судами було проігноровано
доводи позивача про те, що підприємство створювалося з
порушенням законодавства і мало за мету укладення угод,
спрямованих на ухилення від оподаткування, та не навів доказів,
якими такі доводи спростовуються, а наданим доказам належної
оцінки не дав.
Так, місцевим та апеляційним господарськими судами не було
прийнято до уваги той факт, що рішенням Кіровського районного
суду м. Донецька від 19.07.2001 статутні документи ПП “Глобус”
визнано недійсними з моменту їх реєстрації, оскільки поясненнями
гр-на Феоктістова Д.В. судом було доведено, що в його діях, як
засновника підприємства не було будь-яких намірів, бажання та
можливості займатися підприємницькою діяльністю. З огляду на це
судом зроблено висновок, що ПП “Глобус” було зареєстроване
особою, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку
діяльність.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що набрало
законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо
фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення
спору.
За змістом статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною. Вирішуючи спір про визнання угоди
недійсною, суд повинен з’ясувати наявність тих обставин, з якими
закон пов’язує визнання угод недійсними і настання певних
юридичних наслідків. Пленум Верховного Суду України в пункті 6
постанови від 28.04.1978 № 3 “Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз’яснив, що до угод,
укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
З огляду на викладене, суд робить висновок спірна угода,
була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, що в достатній мірі підтверджується наявними у
справі доказами.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського
суду Харківської області від 27.05.2002 та постанова
Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2002
прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального
права, а тому підлягають скасуванню.
Разом з тим, позовні вимоги ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова
підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 108, 111-5, 111-7,
111-8, п. 2 ст. 111-9, п. 1 ст. 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Харкова від 25.09.2002 № 15519/10/10-025 –
задовольнити.
2. Рішення господарського суду Харківської області від
27.05.2002 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 16.07.2002 у справі № 4889/1-27/1725х/1-1 – скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова.
4. Визнати недійсним договір № б/н від 30.03.2001, укладений між
ПП “Глобус” та ПТВФ “Контакт”.
5. Матеріали справи № 4889/1-27/1725х/1-1 надіслати до
господарського суду Харківської області.
Головуючий - суддя В.Чабан
Судді Б.Грек
В.Чупрун