ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Коваленко В.М.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Коваль Ю.М.,
судді: Тофан В.М., Журавльов О.О.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.10.2002 Справа N 17-6-3/02-1980
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М.(головуючий),
Харченка В.М.,
Яценко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представників позивача – Карпушор С.Н., Конової
Л.М., представників дочірнього
підприємства “Трейд Лайн ЛТД”
Київського товариства з обмеженою
відповідальностю '“Трейд Лайн ЛТД'”
– Резнікова О.Ю., Бауліна та
представника представництва по
управлінню комунальною власністю
Одеської міської ради – Смітюха А.В.
Одеської міської ради,
касаційні скарги представництва по управлінню
комунальною власністю Одеської
міської ради та дочірнього
підприємства “Трейд Лайн ЛТД”
Київського товариства з обмеженою
відповідальностю “Трейд Лайн ЛТД”
на постанову від 17.07.2002
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17-6-3/02-1980
господарського суду Одеської області
за позовом МКП “Казанський”
до ДП “Трейд Лайн ЛТД” Київського
товариства з обмеженою
відповідальностю '“Трейд Лайн ЛТД'”,
Одеської міської ради,
представництва по управлінню
комунальною власністю Одеської
міської ради
Про визнання недійсними договору купівлі-продажу будівель і
споруд, акту прийому-передачі та свідоцтва про право власності
на ці будівлі та споруди
В С Т А Н О В И В:
В березні 2002 року мале колективне підприємство “Казанський”
звернулось до відповідачів з позовом про визнання недійсним
договору купівлі-продажу № 148 від 14.09.01 р., акту
прийому-передачі № 171 від 14.12.01 р. та свідоцтва про право
власності № 016549 від 14.12.01р. Свої вимоги позивач мотивував
тим, що оспорюваний ним договір купівлі-продажу порушує належне
йому, як орендарю спірного майна, першочергове право викупу
орендованого об'єкту, яким є нежитлове приміщення загальною
площею 160,01 кв.м. , що розташоване за адресою м. Одеса, вул.
Отамана Головатого, 22 та входить до складу будівлі площею 366,6
кв.м. , зазначеної в технічному паспорті під літерою “А”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.05.02 р.
позовні вимоги МКП “Казанський” були задоволені частково.
Договір купівлі- продажу № 148 від 14.09.01 р., акт
прийому-передачі майна № 171 від 14.12.01 р. були визнані
недійсними в частині продажу та передачі за актом нежитлового
приміщення, площею 160,01 кв.м. Цим же рішенням суд визнав
частково недійсним і зазначене свідоцтво про право власності
наведеної частини спірного майна. Своє рішення суд мотивував
тим, що, оскільки у даному випадку відбулася не приватизація
комунальної власності, а її відчуження, то позивач, як орендар
спірного майна, відповідно до Положення “Про механізм відчуження
об'єктів комунальної власності”, затвердженого Рішенням Одеської
міської Ради № 946-ХХІІІ від 28.04.00 р., має першочергове право
викупу орендованого об'єкту.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
17.07.2002 р. вищезазначене рішення було залишено без змін.
Разом з тим, апеляційний суд фактично не погодився з висновками
суду першої інстанції відносно способу відчуження комунального
майна та наявності у позивача першочергового права на його
викуп, оскільки зазначив, що позовні вимоги він знаходить
обгрунтованими тому, що приватизація комунальної власності
шляхом викупу, яка у даному випадку і відбулась, була проведена
з порушенням вимог діючого законодавства про приватизацію.
В касаційних скаргах відповідачі зазначають, що апеляційним
судом було постановлено рішення без врахування дійсних обставин
справи. Зокрема, суд не прийняв до уваги, що в даному випадку
відчуження комунальної власності відбувалося відповідно до
рішення Одеської міської Ради від 26.01.01. № 1963-ХХІІІ “'Про
внесення змін та доповнень до рішення Одеської міської Ради щодо
приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності
територіальної громади м. Одеси у 2000 році”. Це рішення було
прийнято в межах компетенції Ради, воно є дійсним і не скасовано
у встановленому законом порядку. У цьому ж зв'язку, відповідачі
вважають, що при відчуженні майна не було порушено законодавства
про приватизацію.
У своїх запереченнях до касаційних скарг позивач зазначає про їх
безпідставність та наполягає на тому, що обидва судових рішення,
які постановлені по справі є законними.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України знаходить
касаційні скарги такими, що підлягають задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено апеляційним
судом, спірне нежитлове приміщення, тобто будівля площею 160,01
кв.м. , яка є складовою частиною загальної будівлі площею 366,6
кв.м. та орендується позивачем за відповідним договором, наряду
з іншими спорудами колишнього ринку “Казанський”, що розташовані
в м. Одесі по вул. Отамана Головатого, 22 і є комунальною
власністю, рішенням Одеської міської Ради від 26.01.01 р. за
№ 1963-ХХІІІ включено в перелік об'єктів, що підлягають
приватизації шляхом викупу.
Відповідно до цього рішення, представництвом по управлінню
комунальним майном Одеської міської Ради зазначене спірне
приміщення у складі інших споруд колишнього ринку “Казанський”
відчужено за договором купівлі-продажцу № 148 від 14.09.01 р. у
власність дочірньому підприємству “Трейд Лайн ЛТД”.
Як вбачається із змісту постанови апеляційного суду,
приватизація спірного майна відбулася з порушенням чинного
законодавства, оскільки в даному випадку орган приватизації
належним чином не опублікував інформацію щодо об'єкту
приватизації. Така правова оцінка обставин справи, на думку
Вищого господарського суду, є невірною.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного
майна”, одним з основних принципів зазначеного способу
відчуження є повне, своєчасне та достовірне інформування
громадян про порядок приватизації та відомості про об'єкти
приватизації.
Згідно до ст. 10 Закону України “Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)”, відповідний орган
приватизації публікує в інформаційному бюлетені, місцевій пресі
та інших друкованих виданнях перелік об'єктів, що підлягають
приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкту
приватизації та місце його знаходження.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.01 р. в газеті
“Одееский Вестник” було опубліковано рішення Одеської міської
Ради від 26.01.01 р. № 1963-ХХІІІ про приватизацію об'єктів
комунальної власності та наведено перелік цих об'єктів, в якому
у позиції за № 32 було позначено, що за заявою покупця
підлягають приватизації шляхом викупу будівлі та споруди
колишнього ринку “Казанський“”, що знаходиться по вул. Отамана
Головатого, 22.
Таким чином, зазначена інформація у визначений законом термін
була опублікована в місцевій пресі та за своїм змістом вона
тримала в собі відомості про те, який саме об'єкт підлягає
приватизації шляхом викупу, тобто містила назву цього об'єкту та
його місцезнаходження, а тому укладалася у поняття про повне,
своєчасне та достовірне інформування про порядок приватизації та
об'єкти приватизації.
Зважаючи на це, висновки апеляційного суду про те, що публікація
рішення Одеської міської Ради від 26.01.01 р. за № 1963-ХХІІІ не
може розглядатися як розміщення інформації відносно об'єкта що
підлягає приватизації, є безпідставними.
Посилання позивача на Положення “Про механізм відчуження
об'єктів комунальної власності”, яке затверджене рішенням
Одеської міської Ради № 946-ХХІІІ від 28.04.00 р., відповідно до
якого орендар має першочергове право викупу орендованого
об'єкту, не може бути прийнято до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та
у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до Закону України “Про державну програму приватизації на
2000-2002 рр.”, у разі прийняття рішення про приватизацію
орендованого державного майна (будівля, споруди, приміщення),
орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за
згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів
поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від
відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не меньш
як 25 відсотків залишкової вартості майна. Таке ж право одержує
орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до
законодавства України.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)”, викуп застосовується
щодо тих об'єктів малої приватизації, які не були продані на
аукціоні чи за конкурсом; були включені до переліку об'єктів, що
піддягають приватизації шляхом викупу; були здані в оренду, якщо
право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до
набрання чинності Законом України “Про оренду державного майна”.
Таким чином законодавство, що регулює питання у галузі
приватизації державного майна, безпосередньо визначає випадки
коли у орендаря виникає право викупу майна відносно якого є
рішення про приватизацію.
Із змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що
апеляційний суд не ставив свої висновки по справі у залежність
від першочергового права позивача на приватизацію спірного
об'єкту і не встановлював пов'язаних з цим обставин. Будь-які
докази, які б мали відношення до цього ж питання, відсутні і в
матеріалах справи. В матеріалах справи також не вбачається і
відомостей про те, що до того, як спірне майно було відчужено
відповідачу, позивач з свого боку виявляв намір його
приватизувати.
Виходячи з наведеного, Вищий господарський суд України не вбачає
по справі обставин, які б давали правові підстави для визнання
оспорюваної угоди недійсною. У цьому зв'язку суд вважає
необхідним скасувати постановлені по справі судові рішення та
прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Одеської міської Ради, представництва по
управлінню комунальною власністю Одеської міської Ради,
дочірнього підприємства '“Трейд Лайн ЛТД” Київського товариства
з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 29.05.02 р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.07.02 р. по справі № 17-6-3/02-1980 за позовом малого
колективного підприємства “Казанський” до дочірнього
підприємства “Трейд Лайн ЛТД” Київського товариства з обмеженою
відповідальностю “Трейд Лайн ЛТД”, Одеської міської Ради,
представництва по управлінню комунальною власністю Одеської
міської Ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу
будівель і споруд, акту прийому-передачі та свідоцтва про право
власності на ці будівлі та споруди, скасувати.
В задоволенні позовних вимог малого колективного підприємства
“Казанський” відмовити.
Головуючий Борденюк Є.М.
С у д д я Харченко В.М.
С у д д я Яценко О.В.