ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2002 Справа N 7-2-14/365-К-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чупруна В.Д. (доповідач у справі)
суддів: Грека Б.М., Ткаченко Н.Г.
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Ужгороді від 30.08.2002 р.
касаційну скаргу № 12792/10
на ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 01.08.2002
р.
у справі № 7-2-14/365-К-2001
господарського суду Закарпатської області
за позовом Державного комунального підприємства
“Ринок”
до Державної податкової інспекції у
м. Ужгороді
Про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
від позивача не з’явився
від відповідача не з’явився
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
17.04.2002р. (судова колегія у складі суддів: Шведа С.Б., Рогач
Л.І., Карпинець В.) позов задоволено частково. Визнане недійсним
рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про
застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення вимог
податкового та іншого законодавства стосовно Державного
комунального підприємства “Ринок”: - 1.2.1 від 12.01.2001 р.
№ 17/Д/2676-09 у частині штрафних санкцій на суму 9940 грн. За
не оприбуткування готівки в касі; - 1.2.2 від 12.01.2001 р.
№ 18/Д/2676-09 у частині податку на прибуток у сумі 5400 грн.,
штрафних санкцій – по податку на прибуток – 1620 грн., ПДВ –
3403,54 грн., штрафних санкцій по ПДВ –3403,54 грн., збору до
Держіннофонду – 161 грн., пені по збору до Держінофонду-29,91
грн., ринкового збору –12562 грн., штрафних санкцій по ринковому
збору –12562 грн.. Позовні вимоги в частині стягнення 63274,94
грн. залишено без розгляду з поверненням позивачу уточненої
заяви з доданими документами. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2002 р.
(колегія суддів: Чабана В.В., Уліцького А.М., Чупруна В.Д.)
касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
повернута без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 111-3 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки у касаційній скарзі не було
зазначено, які саме норми матеріального та процесуального права
порушені судом.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від
01.08.2002р. (колегія суддів: Бобеляка О.М., Дубник О.П. ,
Орищин Г.В.) клопотання Державної податкової інспекції у
м. Ужгороді про відновлення строку для подання апеляційної
скарги відхилено.
Державна податкова інспекція у м. Ужгороді звернулась з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить ухвалу апеляційного суду скасувати як таку, що винесена
з порушенням норм господарського процесуального законодавства.
Скаржник вважає, суд апеляційної інстанції неправомірно відхилив
клопотання про поновлення процесуального строку для подання
апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга була подана без
порушення терміну, передбаченого ч. 2 ст. 93 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Крім того, ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачено повернення апеляційної скарги з підстав
відхилення судом клопотання про відновлення строку для її
подання, це єкомпетенцією лише господарського суду касаційної
інстанції, а тому у апеляційного господарського суду відсутні
правові підстави для повернення такої скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, вивчивши
матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування
судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті
оспорюванного судового рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду
Закарпатської області у справі № 7-2-14/365-К-2001 датоване
17.04.2002 року та було оголошене у судовому засідання за участі
представників позивача та відповідача.
Підставою повернення апеляційної скарги відповідача є подання
апеляційної скарги після закінчення строку, встановленого
приписами частини другої статті 93 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з посиланням на те, що у клопотанні
про відновлення цього строку не додано доказів щодо пропуску
встановленого строку з поважних причин.
Відповідно до вимог статті 93 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційна скарга подається
протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було
оголошено лише вступну та резолютивну частину - з дня підписання
рішення.
Апеляційна скарга відповідача на рішення господарського суду з
клопотанням про відновлення процесуального строку на апеляційне
оскарження датована 19.06.2002 р., та отримана господарським
судом Закарпатської області 19.06.2002 р. (вх.№ 207).
Зважаючи на те, що рішення господарського суду сторонам
оголошено у судовому засідання, обчислення строків на апеляційне
оскарження, починається з дня його прийняття, а саме 17.04.2002
р., тому процесуальний строк для сторін спливає 27.04.2002 р.
Виходячи з апеляційної скарги Державної податкової інспекції у
м. Ужгороді від 19.06.2002 р. (вих.№ 9581/10), судова колегія не
вбачає будь-якого обґрунтування позиції відповідача щодо причин,
які призвели до упущення часу для звернення до апеляційного
господарського суду, а також не додано жодного документа, який
мав би підтвердити цей факт та довести суду обставини пропуску
процесуального строку.
Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач визнає, що порушив
строк подання апеляційної скарги, звертає увагу, що вона подана
19.06.2002р., “про що свідчить штамп місцевого суду на скарзі”,
але вважає свої дії правомірними, оскільки на його думку “у разі
подання апеляційної скарги з клопотанням про відновлення строку
для її подання протягом трьохмісячного строку з дня прийняття
рішення місцевим господарським судом, у апеляційного суду
відсутні законні підстави для повернення такої скарги”.
Судова колегія, розглянувши касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у м. Ужгороді приходить до висновку, що
Львівський апеляційний господарський суд не припустився порушень
господарського законодавства України.
Виходячи зі змісту статті 53 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, поважними причинами визнаються ті
обставини, які є об’єктивно непереборними та пов’язані з
дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного
вчинені сторонами у справі процесуальних дій. Пропущений
стороною строк для апеляційного оскарження може бути поновлений
судом лише за наявності поважних причин.
Доказів поважності пропуску строку до апеляційного
господарського суду відповідачем не надано. Необізнаність з
вимогами господарського процесуального законодавства не є
поважною причиною для поновлення процесуального строку, тому
апеляційний суд обґрунтовано залишив клопотання без задоволення,
а апеляційну скаргу без розгляду.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що ухвала
Львівського апеляційного господарського суду відповідає вимогам
закону та фактичним обставинам справи, тому не вбачає підстав
для її скасування.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5,111-7, п. 1
ст. 111-9, ст. 111-13, Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Ужгороді від від 30.08.2002 р. № 12792/10 у справі
№ 7-2-14/365-К-2001 господарського суду Закарпатської області
залишити без задоволення.
2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
01.08.2002 року залишити без змін.
3. Справу № 7-2-14/365-К-2001 повернути до господарського суду
Закарпатської області.
Головуючий - суддя В.Чупрун
Судді Б.Грек
Н.Ткаченко