ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2002 Справа N 503/1-27
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Чупруна В.Д.
Суддів - Грека Б.М.
Ткаченко Н.Г.
За участю: представника ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
Леонової Т.О., довіреність від 15.10.2002 р. № 16600/10/10-025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Харкова
на рішення господарського суду Харківської області від
07.05.2002 р. у справі № 503/1-27 за позовом Державної
податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова до
Кооперативу “Іскра», м. Харків, Товариства з обмеженою
відповідальністю “Бізон», с. Перогівка Сумської області
про визнання угоди недійсною., -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2000 р. позивач ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
звернувся з позовом до арбітражного суду Харківської області про
визнання недійсним договору, який був укладений між Кооперативом
“Іскра», посилаючись на те, що даний договір був укладений з
метою, що суперечить інтересам держави.
Ухвалою від 21.04.2000 р. господарський суд Харківської області
зупинив провадження по даній справі у зв’язку із розслідуванням
Генеральною прокуратурою України кримінальної справи № 94885 у
відношенні посадових осіб АТ “Буртекс” і створених з його участю
підприємств, в тому числі підприємства “Бізон», за фактами
розкрадання колективного майна в особливо великих розмірах
шляхом незаконного користування пільгами по сплаті податків.
Постановою прокуратури Сумської обл. від 19.12.2001 р.
кримінальна справа стосовно посадових осіб ТОВ “Підприємство
“Бізон” була закрита на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.
Ухвалою від 02.04.2002 р. господарського суду Харківської
області провадження по справі № 503/1-27 було поновлено.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.05.2002
р. у справі № 503/1-27 (суддя Мамалуй О.О.) в позові ДПІ у
Ленінському районі м. Харкова було відмовлено.
В касаційній скарзі позивач ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
просить рішення господарського суду Харківської області від
07.05.2002 р. по справі № 503/1-27 скасувати, так як воно
постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника
позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом,
Кооператив “Іскра” та ТОВ “Бізон” уклали договір постачання.
Згідно даного договору Кооператив “Іскра” придбав у ТОВ “Бізон”
продукцію по податковим накладним № 01 від 19.01.1998 р. на суму
49378,225 грн. в тому числі ПДВ 8229,70 грн., № 109 від
03.08.1998 р. на суму 242831,92 грн. в тому числі ПДВ 40471,99
грн., про що відображено підприємством в книзі придбання товарів
(робіт, послуг) і включено до складу податкового кредиту в 1998
р.
Відмовляючи в задоволенні позову ДПІ у Ленінському районі
м. Харкова, суд виходив з того, що позивач Державна податкова
інспекція у Ленінському районі м. Харкова вимагаючи визнати
договір недійсним з підстав передбачених ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, не довів в чому саме полягає
протиправний умисел хоча б однієї із сторін за договором,
позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях, що при укладанні
угоди сторони не мали наміру перераховувати ПДВ до бюджету, чим
завдали шкоди державі, а додані до позовної заяви документи, за
своїм змістом не свідчать про те, що угода укладалась з метою,
явно суперечною інтересам держави і суспільства. Позивачем не
надані документальні докази про наявність умислу учасників угоди
на досягнення цієї мети, тобто в матеріалах справи відсутні
докази про визнання спірної угоди недійсною на підставі ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо угода укладена з
метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і
суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі
виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все
одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією
стороною з другої сторони стягується в доход держави все
одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в доход держави.
Дослідивши всі в сукупності обставини справи, давши належну
оцінку зібраним по справі доказам, суд прийшов до обгрунтованого
висновку, що підстав для визнання спірної угоди недійсною на
підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не має.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його
скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в рішенні суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2002
р. у справі № 503/1-27 залишити без змін.
Головуючий Чупрун В.Д.
Судді Грек Б.М.
Ткаченко Н.Г.