ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2002 Справа N 11/276
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. – головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
за участю від позивача: Умрихин В.Д. –
представників протокол № 6 від 25.06.97;
Подлужна Р.Г. – дов. № 27-р/2 від
01.08.01; Абрамов С.Г. – дов. від
07.10.02
від відповідача: Маковський С.В. –
дов. від 07.05.02 за № 09-18/400
розглянувши у відкритому ЗАТ “Металургенергокомплект”
судовому засіданні касаційну
скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 13.06.02
у справі господарського суду Донецької
області
за позовом ЗАТ “Металургенергокомплект”,
м. Москва
до ВАТ “Металургійний комбінат
“Азовсталь”,
м. Маріуполь
про стягнення 12 452 326, 08 рос. руб.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 10.01.01 арбітражного суду Донецької області
задоволені позовні вимоги, щодо стягнення основного боргу в сумі 11
556 683, 83 руб. та 3 % річних в сумі 895 642, 25 руб.
Постановою від 03.05.01 арбітражного суду Донецької області дане
рішення залишено без змін.
Ухвалою від 12.12.01 Донецького апеляційного господарського суду
залишено без задоволення клопотання відповідача про відновлення
пропущеного строку.
Постановою від 26.03.02 Вищого господарського суду України дану
ухвалу скасовано, справу направлено до Донецького апеляційного
господарського суду для розгляду по суті.
Постановою від 13.06.02 Донецького апеляційного господарського суду
рішення від 10.01.01 арбітражного суду Донецької області та
постанову від 03.05.01 цього ж суду частково скасовано. Стягнено з
ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” на користь ЗАТ
“Металургенергокомплект” заборгованість у сумі 2 391 683, 80 руб.,
в іншій частині позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що пункт 2.6 договору № 06-412
передбачає, що розрахунок за поставлену продукцію повинен
проводитись у російських рублях за цінами договору з урахуванням
курсу національної грошової одиниці до долару США, який діяв на
день платежу. Строк платежу не було обумовлено договором, тому
відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, він
наступає після перебігу семиденного строку з моменту пред’явлення
рахунку на оплату.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського
суду ЗАТ “Металургенергокомплект” звернулось у Вищий господарський
суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати,
посилаючись на те, що ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
відновлення пропущеного строку подання
апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців з дня прийняття
рішення місцевим господарським судом. Однак, в порушення вимог
даної статті суд прийняв апеляційну скаргу та розглянув її, в
результаті чого постанову прийнято у незаконному складі колегії
суддів.
Пунктами 2.5, 2.6 договору встановлено валюту оплати – російські
рублі. При цьому в п. 2.6 договору вказано, що розрахунки за
поставлену продукцію здійснюється у російських рублях за цінами
даного договору з урахуванням курсу рубля до долару США,
встановленого на день платежу ЦБ РФ.
Відповідно до ст. 53 “Конвенції ООН про договори міжнародної
купівлі-продажу товарів” покупець зобов'язаний сплатити вартість
товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та
цієї Конвенції, а відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо
законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з наступних
підстав.
ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” та ЗАТ
“Металургенергокомплект” 17.07.97 уклали договір № 06-412 на
поставку продукції відповідно до якого позивач повинен був
поставити позивачу металорукава.
Пунктом 2.6 вищевказаного договору сторони передбачили, що
розрахунок за поставлену продукцію проводиться у російських рублях
за цінами договору з урахуванням курсу національної грошової
одиниці до дол. США, який діяв на день платежу.
Строк платежу договором не обумовлено, тому відповідно до вимог ст.
165 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк виконання
зобов’язання не встановлено, або визначений моментом витребування,
кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести
виконання в будь який час. Боржник повинен виконати таке
зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги
кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із
закону, договору або із змісту зобов’язання.
Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що позивач
направив відповідачу рахунок-фактуру № 272/р та № 276/р –
09.10.97 та 20.10.97, тому днем платежу повинно вважатися 16.10.97
та 27.10.97. Курс рубля до долара США на цей час був 5, 861 та 5,
874 руб. за один долар США, що підтверджується рахунками
направленими позивачем на адресу відповідача. Таким чином, при
перерахуванні суми боргу за поставлену продукцію з урахуванням
проведеної оплати відповідачем борг складає 2391683, 80 руб.
Різниця між сумами основного боргу та курсовою різницею рубля
Російської Федерації (9164990, 03 руб.) є нічим іншим як збитками
які виникли у зв’язку зі зміною курсу рубля до долару США. Дані
збитки позивачем не доведені, тому не підлягають стягненню.
Стосовно стягнення 3% річних, то в цій частині вимоги позивача
підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або
договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в
разі невиконання, або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в
разі прострочення виконання.
Статтею 214 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлена форма
відповідальності 3 % річних, з простроченої суми, тобто
законодавець передбачив їх як плату за користування грошовими
коштами, тому вони не відносяться ні до неустойки ні до фінансових
санкцій, і свідчить про самостійний характер цієї міри майнової
відповідальності. Однак, нова редакція цієї статті набрала чинності
з 03.11.99 і зворотної сили немає. Принагідно нарахування 3 %
річних повинно проводитися з 03.11.99 по 30.05.2000. Таким чином,
сума річних яка підлягає стягненню складає: 2.391.693, 8 * 210 * 3%
/ 365 = 41 281, 29 руб. Р.Ф.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанова
Донецького апеляційного господарського суду підлягає частковій
зміні в частині нарахування 3% річних.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Пункт 1 резолютивної частини постанови від 13.06.02 Донецького
апеляційного господарського суду у справі № 11/276 залишити без
змін.
Пункт 2 резолютивної частини даної постанови після слів: “...руб.
Р.Ф.” доповнити словами: та 3% річних в сумі 41 281, 29 руб. Р.Ф.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні
накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенкo