ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2002 Справа N 9/114-11/294
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Уліцького А.М.
за участю
представників сторін:
позивача Гуйван П. Д. (дов. № 30-1/2293 від
28.05.02),
відповідача Руденко Н.Ю. (дов. № 4280/9/10-031
від 21.08.02)
розглянув Державної податкової інспекції у м.
касаційну скаргу Полтаві
на постанову від 01.08.02
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 9/114-11/294
господарського суду Полтавської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Полтаваобленерго”, м. Полтава
До Державної податкової інспекції у м.
Полтаві
Про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2002 р. відкрите акціонерне товариство
“Полтаваобленерго” звернулося до господарського суду з позовом
про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у
м. Полтаві № 97/26-2/00131819/ 554/10/26-251 від 14.01.02 про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) за
порушення податкового законодавства, яким було донараховано
податок на додану вартість у сумі 2400000 грн., застосовані
фінансові санкції в сумі 600000 грн., посилаючись на те, що
порушень податкового законодавства допущено не було.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.05.02
(суддя Штофель Т.В.) позов задоволено.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що між
відкритим акціонерним товариством “Полтаваобленерго” та
державним підприємством “Енергоринок” мало місце припинення
зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги у
відповідності зі ст. 217 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
а не бартерна операція. У податкової інспекції не було підстав
застосовувати Указ Президента України № 857-98 від 07.08.98 “Про
деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
, бо п. 12 його
стосується саме здійснення бартерних (товарообмінних) операцій.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
01.08.02 (судді: Філатов Ю.М. - головуючий, Бур'янова С.С.,
Кравець Т.В.) рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Полтаві
просить рішення господарського суду та постанову апеляційного
господарського суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись
на те, що судовими інстанціями неправомірно застосовано ст. 217
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і не враховані вимоги п.
1.19 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п. 1.11 ст. 1 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Указ Президента
України “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судовими інстанціями і вбачається з матеріалів
справи, 12.04.99 між державним підприємством Національно-
енергетична компанія “Укренерго” та державним підприємством
“Кременчуцька ТЕЦ” було укладено договір купівлі-продажу
електроенергії.
Заборгованість НЕК “Укренерго” перед ДП “Кременчуцька ТЕЦ” за
електроенергію відпущену у 1999 р. склала 14532,1 тис.грн.
Правонаступником НЕК “Укренерго” стало ДП “Енергоринок”, а
правонаступником ДП “Кременчуцька ТЕЦ” стало ВАТ
"Полтаваобленерго”.
ВАТ “Полтаваобленерго” та ДП “Енергоринок” є сторонами договору
між членами оптового ринку електроенергії України, укладеного
15.11.96. Відповідно до умов цього договору, ВАТ
“Полтаваобленерго” купувало у ДП “Енергоринок” електроенергію
після 01.01.00.
Станом на 01.04.01 заборгованість ВАТ “Полтаваобленерго” перед
ДП “Енергоринок” за відпущену електроенергію після 01.01.00
склала 68981172,11 грн.
03.03.01 ВАТ “Полтаваобленерго” направило ДП “Енергоринок” заяву
щодо проведення взаємозаліку заборгованості: ВАТ
“Полтаваобленерго” за електроенергію, отриману після 01.01.01;
ДП “Енергоринок” за електроенергію, отриману до 01.01.00, сума
взаємозаліку 14400000 грн.
05.04.01 та 18.04.01 ДП “Енергоринок” підтвердило згоду на
проведення цього заліку.
Між ДП “Енергоринок” та ВАТ “Полтаваобленерго” були припинені
зобов'язання у розмірі 14000000 грн., при цьому борг ВАТ
“Полтаваобленерго” з урахуванням 20% ПДВ, а борг ДП
“Енергоринок” з урахуванням 0% ПДВ.
Задовольняючи позов про визнання недійсним рішення податкової
інспекції про донарахування ПДВ у розмірі 2400000 грн. та
застосуванні фінансових санкцій, у сумі 600000 грн., які були
нараховані у зв'язку з визначенням погашення зустрічних вимог як
бартер, судові інстанції правильно застосували ст. 217
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної
вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи
визначений моментом витребування.
Для зарахування досить заяви однієї сторони.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, у ВАТ
“Полтаваобленерго” та ДП “Енергоринок” були зустрічні вимоги,
які випливали з двох різних договорів, в яких ВАТ
“Полтаваобленерго” був кредитором ДП “Енергоринок”, а ДП
“Енергоринок” боржником і навпаки.
Вимоги були однорідні, а саме грошові.
Строк виконання за обома вимогами настав.
Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
бартер (товарний обмін) —
господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за
товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова,
включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної
заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування
коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких
товарів (робіт, послуг).
Договори між ВАТ “Полтаваобленерго” та ДП “Енергоринок” на
придбання електроенергії передбачали проведення розрахунків у
грошовій формі і саме було зараховано грошовий борг ДП
“Енергоринок” проти грошового боргу ВАТ “Полтаваобленерго”.
Наведене свідчить про те, що судом правильно застосовано при
вирішенні спору ст. 217 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Постановлені судовими інстанціями рішення відповідають вимогам
закону і обставинам справи і підстав для їх скасування не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві
залишити без задоволення, а постанову від 01.08.02 Харківського
апеляційного господарського суду та рішення від 31.05.02
господарського суду Полтавської області у справі № 9/114-11/294
без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
А.Уліцький