ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2002 Справа N 3452/1-27/1467х/1-1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Чабана В.В.,
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Чупруна В.Д.,
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства “Зміївське
судовому засіданні монтажне управління “
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 13.08.2002
у справі № 3452/1-27/1467х/1-1
Господарського суду Харківської області
за позовом Державної податкової інспекції у
Зміївському районі Харківської
області
до відповідачів: - Дочірнього підприємства
“Зміївське монтажне управління;
- Акціонерного товариства
закритого типу “Агротехснаб”
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача – не з’явилися
відповідача не з’явилися
–
DO2 в Зміївському районі Харківської області подана позовна
заява
про визнання угоди недійсною в порядку ст. 48 Цивільного
кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, укладеної за договором підряду №
09/2001 від 15.01.2001 на виконання будівельно-монтажних робіт
по централізованому водопостачанню в с. Лиман між ДП “Зміївське
монтажне управління” та АТЗТ “Агротехснаб”.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що у ДП “Зміївське монтажне
управління” відсутня ліцензія на здійснення робіт по монтажу
водопровідних мереж централізованого управління, яка необхідна
для здійснення даного виду діяльності відповідно до п. 30 ст. 9
Закону України “Про ліцензування деяких видів підприємницької
діяльності”.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.04.2002
(суддя О.О. Мамалуй) у позові відмовлено, з тих мотивів, що
заявлений позивачем позов виходить за межі його компетенції,
оскаржувана угода не порушує його прав та інтересів.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.08.2002
зазначене рішення скасовано, позов задоволено.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що ДП
“Зміївське монтажне управління” виконало будівельно монтажні
роботи по централізованому водопостачанню с. Лиман № 09/2001 р.
– без відповідної ліцензії.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою ДП “Зміївське
монтажне управління” подало касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 13.08.2002 по справі та залишити в силі рішення
Господарського суду Харківської області від 30.04.2002.
На думку заявника скарги, висновки викладені в постанові не
відповідають обставинам справи. Перевірка наявності ліцензії на
дотримання ліцензійних умов входить в компетенцію Державної
інспекції архітектурно - будівельного контролю, а не в
компетенції Державної податкової інспекції.
Пунктом 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу
в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
передбачено, що органи державної
податкової служби мають право звертатися до господарських судів
з позовами про визнання угод недійсними і стягнення майна на
користь держави по таких операціях.
Отже, органи державної податкової служби мають право оскаржити
тільки ті угоди, визнання недійсними яких передбачає можливість
стягнення майна на користь держави, що передбачено ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
; ст. 48 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
таких наслідків не передбачає. З огляду на
викладене заявник вважає, заявлений позивачем позов виходить за
межі його компетенції, а оскаржувана угода не порушує його права
та інтересів.
Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права
при прийнятті оскаржуваного судового акта, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А
Як слідує з матеріалів справи, 15.01.2001 між відповідачами був
укладений договір підряду № 09/2001р. на виконання будівельно-
монтажних робіт по централізованому водопостачанню с. Лиман.
Згідно умов угоди ДП “Зміївське монтажне управління” виконало
роботи на суму 675 000 грн., в тому числі 112 500 грн. податку
на додану вартість, проте підприємство, як самостійний
господарський суб'єкт – не мало ліцензії на здійснення робіт по
оскаржуваній угоді.
Місцевим господарським судом на підставі зібраних доказів
зроблено висновок, що згідно ст. 2, 9 та ст. 11 Закону України
“Про державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, позивач
має право контролювати дотримання законності суб'єктами
підприємницької діяльності при укладенні договорів, якщо це не
пов'язано з оподаткуванням, а отже заявлений позивачем позов
виходить за межі його компетенції, а спірна угода не порушує
його прав та інтересів.
Не зважаючи на обставини по справі та встановленні факти,
апеляційний суд визнав вимоги податкової інспекції.
Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського
суду підлягає скасуванню, внаслідок помилкового застосування ст.
48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, згідно ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про
визнання угоди недійсною, суд зобов'язаний повернути сторони за
згодою в первинне становище, а при неможливості повернути
одержане в натурі – відшкодувати його вартість в грошах.
Пунктом 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу
в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
передбачено, що органи державної
податкової служби мають право звертатись до господарських судів
з позовами про визнання угод недійсними і стягнення на користь
держави майна, отриманого по таких операціях.
Виходячи з наведеного, органи державної податкової служби мають
право оскаржити тільки ті угоди, визнання недійсними яких
передбачає можливість стягнення майна на користь держави, що
передбачено ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Стаття 48 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, наведених вище правових наслідків не
передбачає.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що заявлений
позивачем позов виходить за межі його компетенції, а оскаржувана
угода не порушує його прав та інтересів.
З урахуванням вищенаведених підстав, постанова Харківського
апеляційного господарського суду не відповідає фактичним
обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких
подана касаційна скарга є підставою для скасування постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7,
п. 6 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Зміївське монтажне
управління” від 10.09.2002 р. № 15-09 – задовольнити.
2. Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 13.08.2002 по справі № 3452/1-27/1467х/1-1, а рішення
місцевого Господарського суду Харківської області від 30.04.2002
у справі – залишити без змін.
3. Матеріали справи № 3452/1-27/1467х/1-1 спрямувати до
Господарського суду Харківської області.
Головуючий – суддя В.Чабан
Судді Б.Грек
В.Чупрун