ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Котлярова Є.Л.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Градова О.Г,
судді: Фенько Т.П. , Черткова І.В.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2002 Справа N 20-2/883-4/456
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ “Лежен”
у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представників позивача: Гостюніна В.В. та
Гродницької О.М.
на постанову від 20.05.2002
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 20-2/883-4/456
господарського суду м. Севастополя
за позовом ТзОВ “Лежен”
до відділу державної виконавчої
служби Ленінського районного
управління юстиції
Про стягнення 46278,26 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час
і місце слухання сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2001 року ТзОВ “Лежен” звернулося до господарського
суду м. Севастополя з позовом про стягнення збитків з відділу
державної виконавчої служби Ленінського районного управління
юстиції, які були завдані позивачу внаслідок бездіяльності
відповідача.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 19.02.2002 позов
задоволено частково. З відділу державної виконавчої служби
Ленінського районного управління юстиції стягнено 758,40 грн.
Постановою від 20.05.2002 Севастопольського апеляційного
господарського суду вищезазначене рішення суду скасоване. В
позові ТзОВ “Лежен” про стягнення з відділу державної виконавчої
служби Ленінського районного управління юстиції 46278,26 грн.
відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення суд виходив з того, що хоча при
виконанні наказу арбітражного суду виконавчою службою були
допущені порушення Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
, однак позивачем не доведено, що зазначені порушення
призвели до спричинення йому шкоди саме в результаті
бездіяльності державного виконавця.
У касаційній скарзі ТзОВ “Лежен” просить скасувати вищенаведену
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
20.05.2002, оскільки, на його думку, постанову прийнято з
порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
позивача, перевіривши правильність застосування Севастопольським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга ТзОВ “Лежен”
на постанову від 20.05.2002 не підлягає задоволенню.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду, позивач посилається на
те, що шкода була йому заподіяна бездіяльністю працівника
відділу державної виконавчої служби, який під час виконання
судового рішення не вдався до всіх необхідних для того заходів,
в наслідок чого він, тобто позивач, не отримав грошову суму, яку
мав отримати на підставі рішення арбітражного суду
м. Севастополя від 25.09.2000.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням арбітражного суду
м. Севастополя від 25.09.2000 у справі № 20-4/158 було стягнуто
з суб'єкта підприємницької діяльності Злотнікова С.В. на користь
ТзОВ “Лежен” 46278,26 грн. На виконання зазначеного рішення
видано наказ.
Наказ арбітражного суду м. Севастополя надійшов на виконання до
вІддІлу державної виконавчої служби Ленінського районного
управління юстиції 01.11.2000, який 09.11.2000 виніс постанову
про відкриття виконавчого провадження. Матеріали справи також
свідчать про те, що державним виконавцем відділу державної
виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції були
прийняті міри до виконання наказу арбітражного суду, зокрема
29.11.2000 перевірено майнове положення боржника, про що було
складено акт, в якому вказується, що боржник по зазначеній в
виконавчому документі адресі довгий час не проживає та даних про
місце фактичного проживання боржника не встановлено.
З тих же матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем
було порушено ч. 5 ст. 42 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
в якій зазначено, що державний
виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук
боржника чи винести постанову про оголошення розшуку майна
боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати
витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до
Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
09.11.2001 державним виконавцем було оголошено розшук майна
боржника без письмової згоди на те стягувача. Але прийнятими
мірами майна боржника не виявлено про що свідчать відповіді
відповідних державних органів.
Зазначеним обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і
дійшов до обгрунтованого висновку про те, що позивач не довів
спричинення йому шкоди, яка була б пов'язана з діями або
бездіяльністю відповідача. Крім того, як це випливає із справи
виконавче провадження про стягнення з Злотнікова С.В. 46278,26
грн. не закінчено, оскільки стягувачу виконавчий не повертався,
про що у судовому засіданні наголошував і сам позивач.
При розгляді даної справи були встановлені певні порушення, які
допущені відповідачем при виконанні наказу, але ці порушення не
є причиною невиконання до цього часу наказу та не тягнуть за
собою зменшення матеріальних благ позивача чи додаткових витрат,
а також не є утраченою чи упущеною вигодою.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Лежен” залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
20.05.2002 у справі № 20-2/883-4/456 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.