ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2002                                      Справа N 14/2308

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого          Кочерової Н.О.,

суддів:              Рибака В.В.,

                     Уліцького А.М.

розглянувши          ВАТ “Адампільське хлібоприймальне

касаційну скаргу     підприємство”, с. Адампіль,

                     Старосинявського району

на рішення           від 13.06.2002р.

у справі             № 14/2308

господарського суду  Хмельницької області

за позовом           Прокурора Хмельницького району в інтересах

                     держави та органу державної влади в особі

                     Міністерства агропромислової політики та

                     дочірнього підприємства ДАК “Хліб України”

                     Богданівського комбінату хлібопродуктів

до                   ВАТ “Адампільське хлібоприймальне

                     підприємство”, с. Адампіль,

                     Старосинявського району

Про   стягнення 8279,36 грн.

за участю представників сторін

від відповідача:     у засідання не прибули

від позивача:        Кузнєцова А.М. юр. Дов. 29.01.02 № 44

                       В С Т А Н О В И В:

11.04.2002р.   прокурор  Хмельницького   району   звернувся   до

господарського  суду  з  позовом  в  інтересах  Мінагрополітики,

дочірнього  підприємства ДАК “Хліб України” до ВАТ “Адампільське

хлібоприймальне  підприємство” про стягнення основного  боргу  –

вартості  переданого дизпалива у сумі 5838,14 та  3%  річних  на

підставі ст.ст. 203, 214 Цивільного кодексу України ( 435-15  ) (435-15)
        ,

мотивуючи  наявністю заборгованості по дизпаливу  переданому  по

накладній № 3027 від 07.12.1999р.

Рішенням  господарського  суду від  13.06.2002р.  (суддя  Гладюк

Ю.В.) позов задоволено частково. Господарський суд встановив, що

позивач  згідно накладної № 3027 від 07.12.1999р. та довіреності

№  834748  від 06.12.1999р. передав відповідачу 4000л дизпалива,

але  відповідач  відмовився їх оплатити.  Оскільки  договір  між

сторонами   не   укладався,  господарський   суд   на   підставі

ст.ст.  161,  162,  165,  214  ЦК  України  ( 435-15  ) (435-15)
          визнав

відповідача боржником, але зменшив відшкодування інфляції  не  з

1.12.1999р.,  а  пізніше, що стало підставою для зменшення  суми

нарахованої  у  зв’язку з відшкодуванням втрат від  інфляції  по

грошовому зобов’язанню.

У  касаційній скарзі ставиться вимога про скасування рішення, як

прийнятого  з порушенням процесуального та матеріального  права.

Зокрема  скаржник посилається на необізнаність про час  і  місце

розгляду  справи та відсутність зобов’язання по  сплаті  спірної

партії дизпалива.

Заслухавши   суддю   доповідача  Уліцького   А.М.,   перевіривши

матеріали  справи та доводи касаційної скарги щодо відповідності

висновків  господарського  суду  чинному  законодавству,   Вищий

господарський  суд України вважає, що касаційна скарга  підлягає

задоволенню.

Господарський  суд  всупереч вимогам ст.ст.  151,  153,  161  ЦК

України   ( 435-15  ) (435-15)
          не  встановив  існування  між  сторонами

зобов’язання  по  оплаті  дизпалива  по  накладній  №  3027  від

07.12.1999р.,  відсутність  у довіреності  будь-яких  кількісних

показників дизпалива та вартість продукції.

Відсутність   наявних   зобов’язань  по   оплаті   не   породжує

застосування  до відповідача приписів ст.ст. 203,  209,  214  ЦК

України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Обставини   необізнаності  про  час  і  місце  розгляду   справи

скаржником  не  доведені і спростовуються ухвалою господарського

суду від 13.05.2002р за вихідним № 1840 від 14.05.2002р.

Обставини, які господарський суд визнав доведеними, як  доказ  у

справі  наведені з порушенням ст.ст. 32, 33, 36, 43 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , оскільки оригінал накладної № 3027 не досліджено, а

накладна, що є у справі (арк. с. 8) не є оригіналом або належною

копією, а відомості у накладній мають суперечливий за змістом  і

часом внесення характер.

Виходячи  з викладеного прийняте рішення підлягає скасуванню,  а

справа направленню на новий розгляд для з’ясування усіх обставин

у справі та прийняття у їх сукупності законного рішення.

Керуючись  ст.ст.  108, 111-5, 111-7, 111-9,111-10,  111-11  ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

1.    Касаційну   скаргу   ВАТ   “Адампільське   хлібоприймальне

підприємство” задовольнити.

2.   Рішення   господарського  суду  Хмельницької  області   від

13.06.2002р. у справі № 14/2308 скасувати, а справу направити на

новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Дію п. 5 Ухвали Вищого господарського суду від 8.10.2002р.  у

справі № 14/2308 припинити.

Головуючий          Н.Кочерова

Судді               В.Рибак

                    А.Уліцький