ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2002 Справа N 1/279
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого, судді Овечкіна В.Е.
Мілевського Й.Р.
Чернова Є.В.
за участю представників сторін :
позивача Федоріної М.А.
відповідача Власенкової О.О.
розглянувши касаційну скаргу Міського державного комунального
експлуатаційного підприємства
“Дніпроміськелектро транс”
на рішення господарського суду м. Києва від
10.10.2001 року
та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 16.07.2002
року
у справі № 1/279
за позовом МДКЕП “Дніпроміськелектротранс”
до Кабінету Міністрів України
Про визнання недійсною постанови
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.10.2001р. ( суддя
Качан Н.І.) відмовлено в задоволенні позову про визнання
недійсною постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2001р.
№ 512 “Про порядок пільгового проїзду в 2001 році студентів
вищих навчальних закладів 1-1У рівнів акредитації та учнів
професійно-технічних навчальних закладів, що фінансуються з
державного бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих
бюджетів, в усіх видах міського пасажирського транспорту та
залізницею”. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не
доведено порушення його прав та законних інтересів саме спірною
постановою КМ України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.07.2002 р. ( колегія суддів у складі : Бенедисюка І.М. –
головуючий, Брайка А.І., Львова Б.Ю.) рішення місцевого суду
залишено без змін. Апеляційний суд дійшов висновку, що спірна
постанова відповідача не суперечить Закону “Про державний бюджет
України на 2001 рік”, прийнята Кабінетом Міністрів України в
межах повноважень та відповідно до частини 1 ст. 117 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Поданою касаційною скаргою позивач просить Вищий господарський
суд України скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного
судів, позов задовольнити. Скаржник вважає оскаржувані рішення
судів незаконними та такими, що підлягають скасуванню в зв'язку
з неправильним застосуванням норм матеріального права та
порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали ( фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судами при прийнятті оскаржених рішення і постанови дійшла
висновку, що вони підлягають скасуванню, а касаційна скарга
частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про сприяння соціальному
становленню та розвитку молоді в Україні” від 5.02.1993 р. №
2998-Х” для учнів і студентів денної форми навчання
загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних
закладів державою гарантується протягом року пільги на проїзд по
території України залізничним, водним, автомобільним, міським (
крім таксі) транспортом. Відповідні кошти передбачаються у
Державному бюджеті України окремим рядком. Порядок надання
зазначених пільг визначається Кабінетом Міністрів України.
Органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства
можуть встановлювати порядок надання пільг на проїзд учнів і
студентів у місцевому пасажирському транспорті і передбачати
відповідні видатки з місцевих бюджетів.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2001
рік” зупинено на 2001 рік дію положень законодавчих актів
України у частині надання пільг, компенсації і гарантій, які
фінансуються з бюджетів усіх рівнів на :
п. 9) безкоштовний проїзд всіма видами пасажирського міського
(комунального) та приміського транспорту ( крім переліку певної
категорії громадян, серед яких відсутні студенти вищих
навчальних закладів та учнів професійно-технічних закладів), а
також всіма видами міжміського транспорту ( крім переліку певної
категорії громадян до яких віднесено і студентів денної форми
навчання вищих навчальних закладів та учнів професійно-технічних
навчальних закладів, що фінансуються з бюджету, в частині
пільгового проїзду.
16.05.2001р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 512
“Про порядок пільгового проїзду в 2001 році студентів вищих
навчальних закладів, що фінансуються з державного бюджету,
бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, в усіх
видах міського пасажирського транспорту та залізницею”
наступного змісту, якою відповідно до ст. 58 Закону України “Про
державний бюджет України на 2001 рік” постановив:
1.Установити, що студенти денної форми навчання вищих навчальних
закладів І-ІУ рівнів акредитації та учні професійно-технічних
навчальних закладів, що фінансуються з державного бюджету,
бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів (далі
студенти та учні), у 2001 році користуються правом на пільговий
проїзд у всіх видах міського пасажирського транспорту (крім
таксі), та залізницею по території України у період з 1.01.по
28.06.та з 28.01.по 31 грудня.
2.Для проїзду у всіх видах міського пасажирського транспорту
(крім таксі), а також залізницею у загальних та плацкартних
вагонах пасажирських та швидких поїздів, вагонах електро та
дизель-поїздів приміського сполучення студенти та учні
придбавають проїзні документи (квитки) з оплатою 50 відсотків їх
вартості.
3.Міністерству освіти і науки перерахувати Укрзалізниці 70 млн.
гривень за рахунок асигнувань, передбачених у Державному бюджеті
України на 2001 рік для забезпечення пільгового проїзду
студентів та учнів залізницею по території України в поточному
році.
Наведений текст п. 9 ст. 58 Закону “Про державний бюджет України
на 2001 рік” свідчить про збереження для студентів і учнів в
2001 році пільг тільки для проїзду всіма видами міжміського
транспорту і зупинена дія пільг по безкоштовному проїзду всіма
видами пасажирського міського (комунального) та приміського
транспорту, що помилково не враховано апеляційним судом при
оцінці спірних правовідносин, що свідчить про неповне з’ясування
всіх обставин справи і зумовлює скасування оскаржених судових
рішень і направлення справи на новий розгляд.
Окрім того, поза увагою господарського суду першої інстанції та
апеляційного суду, а також позивача залишилась і та обставина,
що як сама спірна постанова КМ України від 16.05.2002 № 512, так
і Закон України “Про сприяння соціальному становленню та
розвитку молоді України” передбачають фінансування на ці цілі
коштів як Державного бюджету України, так і відповідні видатки з
місцевих бюджетів.
При з’ясуванні цієї обставини при новому вирішенні спору,
відповідно до вимог ст. 65 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з метою забезпечення правильного вирішення
господарського спору, вирішити питання залучення до участі у
справі відповідний орган місцевого самоврядування та витребувати
від нього певні пояснення і документи щодо фінансування з
місцевого бюджету витрат на міжміські (міські) пасажирські
перевезення вказаної категорії молоді. Дослідити наявність
(відсутність) у позивача його порушених або оспорюваних прав і
охоронюваних законом інтересів та витребувати необхідні докази.
При прийнятті нового рішення у справі врахувати, що згідно вимог
ст. 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в Україні визначається
і діє принцип верховенства права. Конституція України має
найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти
приймаються на основі Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і
повинні відповідати їй.
Згідно вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
1.Касаційну скаргу Міського державного комунального
експлуатаційного підприємства “Дніпроміськелектротранс”
задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2001 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.07.2002 у справі № 1/279 скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду м. Києва.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді Й. Мілевський
Є. Чернов