ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2002 Справа N 04/6-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Чабана В.В.,
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Чупруна В.Д.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Московському районі м. Харкова від
касаційну скаргу 17.09.2002
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 27.08.2002
у справі № 04/6-02
господарського суду Харківської області
за позовом ТОВ “Автрамат-маркетінг”
до Державної податкової інспекції у
Московському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники від :
позивача - Гронь М.А. за дов. від 04.08.2002
відповідача Шавлак С.М. за дов. від 23.05.2002 № 10826/111/10-
- 028
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.06.2002
(суддя Григоров А.М.) у справі № 04/6-02 позов ТОВ “Автрамат-
маркетінг” задоволено. Визнане недійсним повідомлення-рішення
ДПІ в Московському районі м. Харкова № 910/7/23-404/8 від
22.05.2002 р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
27.08.2002 (головуючий – суддя Філатов Ю.М., судді: Бабакова
Л.М., Мевель О.В.) рішення Господарського суду Харківської
області від 26.06.2002 – залишено без змін.
ДПІ в Московському районі м. Харкова із зазначеними рішенням
Господарського суду Харківської області та постановою
Харківського апеляційного господарського суду не погоджується та
вважає, що господарський суд при вирішенні спору невірно
застосував норми матеріального і процесуального права, а саме:
п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Так, при вирішені питання експортного
відшкодування ПДВ судом не досліджувались такі обставини справи:
чи мало місце вивезення (експортування) товару позивачем, чи
перетинав товар митну територію України, оскільки за умовами
контракту місце передачі товару від продавця до покупця є митна
територія України; тому на думку скаржника, оскільки при
здійсненні експортних поставок продукції податкові зобов’язання
з ПДВ за нульової ставкою виникають на дату фактичного вивезення
цієї продукції за межі митних кордонів України платником податку
із відповідним підтвердженням цього належно оформленою ВМД, то в
даному випадку застосування нульової ставки позивачем є
неправомірним, у зв’язку з чим він не має права на відшкодування
ПДВ.
Заслухавши представника від відповідача, який підтримав
касаційну скаргу та заперечення представників від позивача,
перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та
постанові апеляційного суду, колегія Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
Як слідує з матеріалів справи, на підставі акту перевірки,
податковою інспекцією винесене податкове повідомлення-рішення
від 22.05.2002р. за № 910/7/23-404/8, в якому зазначено суму
податкового зобов’язання ТОВ “Автрамат-маркетінг” по податку на
додану вартість в розмірі 1347 грн.
Місцевим господарським судом встановлено, що ТОВ “Автрамат-
маркетінг” здійснювало операції у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, виконуючи умови контрактів на постачання запчастин
до сільськогосподарської техніки на умовах поставки FСА –Харків.
За даними вантажних митних декларацій, позивач здійснив
експортування товарів відповідно до умов контрактів, у зв’язку з
чим податок на додану вартість обчислював за нульовою ставкою.
Так, порядок оподаткування податком на додану вартість за
нульовою ставкою врегульовано положеннями Закону України від
03.04.1997 “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, що податок на додану
вартість за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з
продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником
податку за межі митної території України. При цьому, товари
вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі
митної території України у разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою вантажно-митною
декларацією.
Отже, платник податку має право на застосування нульової ставки
з податку на додану вартість при дотриманні двох умов підпункту
6.2.1 вказаного Закону:
- податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операції з
продажу товарів, що були вивезені (експортовані) за межі митної
території України;
- товари повинні бути вивезені (експортовані) платником податку
за межі митної території.
Відповідно до вимог п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення
вантажної митної декларації затвердження наказом Державної
митної служби від 09.07.1997 № 307, зареєстрованої Міністерством
юстиції 24.09.1997 № 443/2247, для визначення митної вартості
встановлюється момент перетину митного кордону для морських і
річкових перевезень: при експорті – здійснення або завершення
митного оформлення в порту навантаження на території України;
для перевезень іншими видами транспорту (у тому числі
залізничним та автомобільним) : при експорті – здійснення або
завершення митного оформлення у пункті пропуску на митному
кордоні України на шляху переміщення товару.
Умови поставки обумовлюються в зовнішньоекономічних контрактах
та відображаються у вантажно митній декларації, в якій
проставляється скорочена літера найменування умов поставки з
обов’язковим зазначенням пункту призначення поставки товарів.
Зазначена умова означає, що зобов’язання поставки вважаються
виконаними в момент прибуття товару, очищеного від мита на
експорт, у зазначений пункт і місце на кордоні.
Відповідно до п. 9 Порядку підтвердження відомостей про фактичне
вивезення товарів за межі митної території України,
затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної
податкової адміністрації України від 21.03.2002 № 163/121,
підставою для експортного (бюджетного) відшкодування ПДВ
платникові податку, що здійснив операцію з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території України
(експорт), є разом з іншими передбаченими чинним законодавством
документами оригінал п’ятого основного аркуша (“примірник для
декларанта”) ВМД форми МД-2 (МД-3) з відповідним записом митного
органу, засвідчений гербовою печаткою митного органу.
Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційний суд вірно
дійшов висновку про правомірність дій позивача на відшкодування
бюджетної заборгованості з ПДВ, оскільки чинним законодавством
чітко визначено, якими документами підтверджується дані щодо
операцій з продажу товарів, що були вивезені
платником податку за межі митної території України.
Господарським судом та апеляційним господарським судом в повному
обсязі були досліджені докази щодо відшкодування ПДВ по
операції, що підтверджують продаж товарів, що були вивезені
(експортовані), а саме, зовнішньоекономічні контракти позивача
на експорт товару, вантажно митні декларації, оформлені належним
чином та з відміткою про фактичне вивезення товарів за межі
митної території України, у зв'язку з цим їм дана належна
правова оцінка.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про
правомірність застосування судом при прийняті оскаржуваного
рішення норм податкового законодавства та відсутність будь-яких
підстав вважати, що судом помилково застосовано матеріальне чи
процесуальне право в розрізі даного спору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1
ч. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Московському районі м. Харкова від 17.09.2002 р. № 18845/9/10-
038 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
27.08.2002 р. по справі № 04/6-02 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 04/6-02 повернути до Господарського суду
Харківської області.
Головуючий - суддя В.Чабан
Судді Б.Грек
В.Чупрун