ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2002 Справа N А-27-31
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Н. Ткаченко
за участю представників:
Позивача Житніков А. І. – дов. від 25.02.2002
Відповідача Таранова Н. В. – дов. від 09.10.2002
Працько О. В. – дов. від 09.10.2002
Кохан В. М. – дов. від 17.10.2002
розглянувши у Спеціалізованої Державної податкової
відкритому судовому інспекції по роботі з великими
засіданні касаційну платниками податків у м.
скаргу Дніпропетровську
на постанову від 18.06.2002 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № А 27/31 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Акціонерного товариства закритого типу з
іноземними інвестиціями “Приват -
Інтертредінг”
До Спеціалізованої Державної податкової
інспекції по роботі з великими
платниками податків у м.
Дніпропетровську
Про визнання недійсним рішення Спеціалізованої Державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську від 23.06.2001 № 151- 334-200006660/8442
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04-
08.04.2002 (суддя В. Татарчук) позовні вимоги задоволено у
повному обсязі шляхом визнання недійсним рішення СДПІ по роботі
з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від
23.06.2001 № 151-334-200006660/8442 з огляду на неправомірність
повторного нарахування податковою службою вже сплаченої суми
збору до Державного Інноваційного фонду за 1999 рік.
За апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську Дніпропетровський апеляційний господарський суд
(судді: Євстигнєєв О. С. – головуючий, Тищик І. В., Чимбар Л.
О.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської
області в апеляційному порядку, постановою від 18.06.2002
залишив його без зміни з тих же підстав.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у
справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
У касаційній скарзі вказується на неправомірність проведення
позивачем коригування раніше нарахованого платежу, оскільки такі
кошти є власністю платника та підлягають поверненню за його
письмовою заявою (п. п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.)
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську була здійснена комплексна
документальна перевірка АТЗТ з іноземними інвестиціями “Приват -
Інтертредінг” за період з 01.04.99 по 01.01.2001, за
результатами якої складено акт від 16.05.2000 № 139/334. В акті
перевірки зазначено, що товариством не перераховано 158, 5 тис.
грн. збору до Державного Інноваційного фонду за 2000 рік у
зв'язку з наявністю визначеної підприємством переплати збору за
1999 рік.
На підставі вказаного акта СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську прийнято оспорюване у даній
справі рішення від 23.06.2001 № 151-334-200006660/8442, згідно з
яким позивачу донараховано 708781,51 грн. збору до Державного
Інноваційного фонду за 1999 рік.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
збір до Державного інноваційного
фонду є обов"язковим платежем.
Законом України "Про основи державної політики в сфері науки і
науково-технічної діяльності" ( 284-14 ) (284-14)
встановлено, що суми
внесків підприємств та організацій до Фонду розраховуються у
розмірах і в порядку, встановлених положенням про Фонд, що
затверджується Кабінетом Міністрів України (пункт З статті 24
цього закону ( 284-14 ) (284-14)
).
На виконання даного Закону ( 284-14 ) (284-14)
Кабінетом Міністрів
України прийнято Постанову "Про створення Державного
інноваційного фонду" ( 77-92-п ) (77-92-п)
, якою встановлено, що
підприємства, установи та організації відраховують в Фонд
грошові кошти в розмірі 1% від обсягу реалізації продукції
(робіт, послуг) чи валового доходу в торговій, посередницькій,
постачальницько-збутовій та страховій діяльності, зменшеного на
суму податку на додану вартість та акцизного збору. В подальшому
розмір відрахувань до Фонду (1%) був встановлений статтею 15
Закону України "Про державний бюджет України на 1999 рік"
( 378-14 ) (378-14)
.
Рішенням та постановою у справі встановлено, що АТЗТ з
іноземними інвестиціями “Приват - Інтертредінг” в 1999 році
фактично сплачено 804500 грн. збору до Державного інноваційного
фонду. У зв'язку зі здійсненим підприємством у листопаді –
грудні цього ж року перерахунком та подальшим корегуванням, у
останнього виникла переплата збору за 1999 рік в розмірі
708781,51 грн. З огляду на її наявність товариством не
здійснювалась сплата збору в 2000 році. Вказаний факт був
зафіксований і в акті перевірки (стор. 58 акту).
Оспорюваним рішенням, прийнятим на підставі вказаного акту,
підприємству донараховано 708781,51 грн. збору за 1999 рік.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання даного рішення
недійсним з підстав наявності у підприємства переплати по збору
до Державного інноваційного фонду, господарським судом як
першої, так і апеляційної інстанції не були досліджені в повному
обсязі всі обставини, необхідні для правильного вирішення
господарського спору.
Зважаючи на те, що належна до сплати сума збору до Державного
інноваційного фонду за 1999 рік оспорюється сторонами, висновок
суду про наявність переплати за цей період без встановлення сум
інноваційного збору, які повинні були бути сплачені товариством
згідно вимог чинного законодавства, є передчасним.
Таким чином, при прийнятті рішення та постанови у справі дана
обставина господарським судом досліджена не була, належна
правова оцінка їй не надана, а тому на підставі викладеного,
колегії суддів зазначає, що спір був розглянутий не в повному
обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і
об'активного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та
необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
рішенні суду, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.
Керуючись ст.ст. 43, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-
11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 04.-08.04.2002 господарського суду Дніпропетровської
області та постанову 18.06.2002 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № А 27/31 господарського суду
Дніпропетровської області скасувати, справу направити на новий
розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Н. Ткаченко