ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2002 Справа N 28-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Н. Ткаченко
за участю представників:
позивача Кохан В. М. – дов. від 07.10.2002
Іванова В. М. – дов. від 28.12.2001
відповідача не з'явились
розглянувши у Прокурора Бабушкінського району м.
відкритому судовому Дніпропетровська
засіданні касаційне
подання
на постанову від 05.07.2002 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 28/10 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Прокурора Бабушкінського району м.
Дніпропетровська в інтересах держави в
особі Державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Трейдінгбудінвест”
про звернення стягнення на майно
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.04.2002 (суддя І. Сизько) у задоволення позовних вимог про
погашення податкового боргу шляхом звернення стягнення на майно
боржника відмовлено, оскільки Законом України “Про порядок
погашення податкових зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено вичерпний перелік заходів стягнення податкового
боргу, зокрема, продаж активів боржника здійснюється за рішенням
органу стягнення.
За апеляційним поданням прокурора Бабушкінського району м.
Дніпропетровська Дніпропетровський апеляційний господарський суд
(судді: Євстигнєєв О. С. – головуючий, Тищик І. В., Чимбар Л.
О.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської
області в апеляційному порядку, постановою від 05.07.2002
залишив його без зміни з тих же підстав.
Прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська вніс до
Вищого господарського суду України касаційне подання на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в
якому просить рішення та постанову у справі скасувати, позовні
вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права, зокрема Закону
України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,
підпунктом 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 якого встановлено, що активи
платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок
погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, рішенням ДПІ у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська від 24.05.2001 № 395/221/13451721/8148 до ТОВ
“Трейдінгбудінвест” були застосовані фінансові санкції за
порушення вимог статті 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та пункту 1 Указу
Президента України “Про невідкладні заходи по поверненню в
Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її
межами” в сумі 24663,11 грн. У встановлений строк вказане
рішення не було виконане відповідачем. Господарськими судами
також встановлено, що податкове зобов'язання, яке виникло у
зв'язку з даною несплатою є узгодженим, його подальша несплата
потягла виникнення у товариства податкового боргу на суму
24663,11 грн.
Після застосованих ДПІ у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська заходів по стягненню боргу за рахунок коштів
боржника, які, однак, не призвели до погашення боргу з огляду на
відсутність коштів на його рахунку, прокурор Бабушкінського
району м. Дніпропетровська 17.12.2001 звернувся до суду з
позовом в інтересах держави в особі ДПІ у Бабушкінському районі
м. Дніпропетровська про звернення стягнення на майно
підприємства.
Касаційна інстанція вважає, що стаття 3 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, на неправильне
застосування якої посилається прокурор у касаційному поданні не
може бути застосована до даних правовідносин, оскільки
регламентує порядок примусового стягнення активів боржника,
тобто звернення стягнення без попереднього узгодження його сум з
платником (пункт 1.6 статті 6 цього ж закону). Оскільки, як
вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським
судом, податкове зобов'язання товариства є узгодженим,
господарським судом як першої, так і апеляційної інстанції,
вказана норма не була застосована цілком правомірно.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України “Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 167/98 ) (167/98)
, який діяв (в цій
частині) на момент прийняття рішення про застосування фінансових
санкцій, все майно та майнові права ТОВ “Трейдінгбудінвест”
знаходились у податковій заставі з дня виникнення податкової
заборгованості.
З набранням чинності (1.10.2001 року) статтею 8 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
відносини податкової застави було врегульовано саме цією нормою.
Оскільки відповідно до статті 19 даного закону стаття 10
( 2181-14 ) (2181-14)
цього ж закону, якою встановлено порядок продажу
активів боржника, набрала чинності лише 1.01.2002 року,
правовідносини щодо задоволення податкових вимог за рахунок
майна платника врегульовувались Указом Президента України “Про
заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 167/98 ) (167/98)
.
Пунктом 12 даного указу ( 167/98 ) (167/98)
встановлювався порядок
погашення податкового зобов'язання за рахунок майна платника.
Зокрема, звернення стягнення на рухоме майно здійснювалось
безпосередньо органами державної податкової служби. Звернення
стягнення на нерухоме майно та майнові права, в тому числі цінні
папери, що перебувають у податковій заставі, здійснювалось у
судовому порядку за зверненням органів державної податкової
служби.
Крім того, право вказаних органів на звернення до суду з
відповідними позовами також передбачалось п. 11 ст. 10 Закону
України “Про державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, де
зазначено, що державні податкові інспекції подають до судів і
арбітражних судів позови до підприємств, установ, організацій та
громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і
державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
В ході здійснення судового провадження як судом першої, так і
апеляційної інстанції не було встановлено вид майна, на яке
податковою службою було звернено стягнення, не враховано
наведені норми податкового законодавства, згідно яких, як вважає
касаційна інстанція, на момент виникнення спірних правовідносин
органи державної податкової служби мали повноваження звертатись
до судів з позовами про звернення стягнення на майно платника.
Відповідно до статті 117 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Враховуючи обсяг повноважень касаційної інстанції, а також той
факт, що господарським судом Дніпропетровської області позовні
вимоги фактично не розглядались, колегія суддів вважає, що
рішення та постанова у справі підлягає скасуванню, справу
необхідно передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Керуючись ст.ст. 43, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-
11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційне подання Прокурора Бабушкінського району м.
Дніпропетровська задовольнити частково.
Постанову від 05.07.2002 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 28/10 господарського суду
Дніпропетровської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Н. Ткаченко