ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2002 Справа N 16/24
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Криворізького державного
гірничо-металургійного комбінату “Криворіжсталь”
на постанову від 02.04.2002 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 16/24
за Криворізького державного гірничо-металургійного
комбінату позовом “Криворіжсталь”
До - приватного підприємства Науково-дослідний і
виробничий центр енергозберігаючих технологій,
- державного відкритого акціонерного товариства
“Центральна збагачувальна фабрика “Комендантська”
про стягнення 2 451,38 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат
“Криворіжсталь” подав господарському суду Луганської області
позов до приватного підприємства Науково-дослідний і виробничий
центр енергозберігаючих технологій (“НДІВЦЕТ”) та державного
відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна
фабрика “Комендантська” про стягнення 2 451,38 грн.
Рішенням від 24.01.2002 року господарського суду Луганської
області (суддя Л. Бородіна), залишеним без змін постановою від
2.04.2002 року Донецького апеляційного господарського суду
(судді Г.Старовойтова, М.Калантай, С.Кондратьєва), в позові
відмовлено.
Приймаючи зазначені судові акти суди виходили з того, що
позивачем були порушені вимоги пунктів 14, 16 Інструкції про
порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і
товарів народного споживання за кількістю, затвердженої
постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965
року № П-6.
В касаційній скарзі Криворізький державний гірничо-металургійний
комбінат “Криворіжсталь”, не погоджуючись з прийнятими по справі
судовими актами, просить їх скасувати, позов задовольнити.
В обґрунтування власних вимог оскаржувач посилається на
порушення судами при прийнятті рішення і постанови норм
матеріального права. На його думку, на момент складання акту
приймання вугілля порядок зважування вантажів при передачі їх
перевізнику та при видачі вантажу перевізником вантажоодержувачу
регулювались Правилами перевезення вантажів, затвердженими
Міністерством транспорту СРСР (1965 рік), а не Правилами
приймання вантажів до перевезення, затверджені наказом Мінтрансу
України від 21.11.2000 року № 644. Оскільки позивачу вантаж
надійшов навалом, без тари, а перевірка ваги здійснювалась на
вагонних вагах шляхом зважування вагону із зупинкою без
розчеплення, маса вагону приймалась за трафаретом, акт у
відповідності до пункту 14 Інструкції П-6 не складався.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте їх представники в судове засідання не
з’явилися.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали на предмет їх юридичної оцінки господарським судом
Луганської області та Донецьким апеляційним господарським судом,
та проаналізувавши застосування судами норм матеріального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
На підставі договору від 5.05.2000 року № 1748, укладеного між
сторонами, державним відкритим акціонерним товариством
“Центральна збагачувальна фабрика “Комендантська” за накладними
від 29.11.2000 року № № 45464631, 45464639 у вагоні № 66788258
відвантажено позивачу вугілля марки АО у кількості 138 тон, при
прийманні якого позивачем виявлена недостача вугілля у кількості
10, 53 тон на суму 2 451,38 грн., про що складений акт про
приймання продукції за кількістю від 2.12.2000 року № 21- а.
Пунктом 5 договору сторони передбачили проведення приймання
вугілля за якістю та кількістю згідно з вимогами Інструкцій П-6
та П-7. Відповідно до пункту 14 Інструкції П-6 перевірка ваги
нетто при неможливості переваги продукції без тари проводиться
шляхом переваги ваги брутто в момент отримання продукції і ваги
тари після звільнення її з під продукції. Визначення ваги нетто
шляхом вирахування ваги тари із ваги брутто за даними, вказаними
в супровідних документах, без переваження фактичної ваги брутто
і ваги тари не допускається.
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що позивач,
визначаючи вагу нетто отриманої продукції, не переважував
фактичну вагу тари (вагонів) та не склав відповідний акт.
Згідно з пунктом 1 Інструкції П-6 вона застосовується у всіх
випадках, коли стандартами, технічними умовами та іншими
обов’язковими правилами не встановлено інший порядок приймання
продукції за кількістю.
Отже колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого та
апеляційного господарських судів щодо необхідності застосування
позивачем пункту 14 Інструкції П-6 при прийманні продукції за
кількістю, оскільки Правила приймання вантажів до перевезення,
затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644
та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року
за № 861/508, на які посилається позивач, не регламентують
порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за
кількістю, після того, як вантаж був виданий залізницею без
перевірки в порядку, встановленому статтею 52 Статуту залізниць
України.
За змістом статті 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд приймає тільки ті докази,
які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватися іншими засобами доказування. Чинним
законодавством, що регулює відносини при прийманні продукції за
кількістю, встановлений перелік документів-доказів, які є
підставою для покладення на відправника відповідальності за
втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу. Отже, ніякі
інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є
підставою для покладення на відправника відповідальності за
нестачу вантажу.
Тому приймаючи рішення у справі, господарський суд Луганської
області та Донецький апеляційний господарський суд обґрунтовано
дійшли висновку, що оскільки приймання продукції здійснене
позивачем з порушенням вимог, встановлених Інструкцією про
порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і
товарів народного споживання за кількістю, затвердженою
постановою держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965
року № П-6, факт недостачі ним не доведений.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 2.04.2002 року Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 16/24 залишити без змін, а
касаційну скаргу Криворізького державного гірничо-металургійного
комбінату “Криворіжсталь” без задоволення.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій