ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                    П О С Т А Н О В А

                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2002                                   	   Справа N 2/323

                         м. Київ

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:  Шульги

О.Ф.   -  головуючого,  Дерепи  В.І.,  Козир  Т.П.  ,  за  участю

представників  сторін  позивача  –  Коваленка  П.  І.  дов.   від

01.07.2002 року; відповідача – Ажурової О. П. дов. від 25.03.2002

року, Бонюка О.П. дов. від 08.10.2002 року;

розглянувши касаційну скаргу ТОВ “Ормекс” на постанову Київського

апеляційного господарського суду від 9.07.2002 року у  справі  за

позовом  ЗАТ  “Київський склотарний завод” до  ТОВ  “Ормекс”  

про   визнання недійсним додатку до договору,

                   В С Т А Н О В И В:

      У   травні  2001  року  ЗАТ  “Київський  склотарний  завод”

звернулось  до  суду  з  позовом до  ТОВ  “Ормекс”  про  визнання

недійсним додатку до договору № 4/10 від 6.10.1997 року.

     Рішенням  господарського суду м. Києва від  22.04.2002  року
позов  задоволено частково. Визнано недійсним п.  4.4  доповнення
від 17.10.2000 року до договору № 4/10 від 6.10.1997 року.

Постановою  Київського  апеляційного  господарського   суду   від

9.07.2002 року рішення суду залишено без змін.

     В  касаційній скарзі відповідач просить скасувати  постанову
Київського  апеляційного  господарського  суду  і  прийняти  нову
постанову,   посилаючись   на  неправильне   застосування   судом
апеляційної інстанції норм матеріального права.

Вислухавши  пояснення  представників сторін,  обговоривши  доводи

касаційної  скарги,  вивчивши матеріали справи,  суд  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно  до ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         недійсною  є  та
угода, що не відповідає вимогам закону.

Як  встановлено  судом,  6.10.1997 року  між  сторонами  укладено

договір  №  4/10 на надання послуг по веденню реєстру  акціонерів

власників іменних цінних паперів.

17.10.2000  року  договір доповнено п. 4.4, відповідно  до  якого

сторона,  яка  є  ініціатором дострокового  припинення  договору,

повинна  сплатити до дати припинення дії договору  іншій  стороні

грошову компенсацію в розмірі 60 000 гривень.

У  відповідності  з  статутом ЗАТ “Київський  склотарний  завод”,

голова правління не має права затверджувати фінансові операції  з

оплатою  акціонерним  товариством  на  суму,  що  перевищує  одну

четверту  статутного фонду без узгодження з Правлінням  та  Радою

акціонерного товариства.

Пунктом  5.2  зазначеного статуту передбачено, що статутний  фонд

товариства становить 32 728 гривень 05 копійок.

Правління  та Рада товариства не приймали рішення про  доповнення

договору від 6.10.1997 року № 4/10 пунктом 4.4.

З  огляду  на викладене, суд повно встановив обставини  справи  і

прийшов  до  правильного юридичного висновку про  невідповідність

спірного додатку до договору вимогам закону.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності вирішення

касаційною  інстанцією  питань про  перевагу  одних  доказів  над

іншими,  тобто  здійснення оцінки доказів, що суперечить  вимогам

ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , тому до уваги не приймаються.

За  таких  обставин доводи касаційної скарги не  заслуговують  на

увагу, оскільки не грунтуються на законі.

Враховуючи    наведене,    постанова   Київського    апеляційного

господарського суду відповідає вимогам закону, а  тому  зміні  не

підлягає.

Керуючись  ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                  П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу ЗАТ “Київський склотарний завод”  залишити  без

задоволення,  а  постанову Київського апеляційного господарського

суду від 9.07.2002 року – без зміни.

Головуючий, суддя   О. Шульга

Судді               В.Дерепа

                    Т.Козир