ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2002 Справа N 2/217
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. – головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
за участю від позивача: не з’явилися
представників від відповідача 1: Гробчак В.В. –
дов. № 0927-36 від 09.01.02
від відповідача 2: не з’явилися
розглянувши у відкритому товариства з обмеженою
судовому засіданні касаційну відповідальністю (ТОВ)
скаргу “Укренергосервіс”
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 18.07.02
у справі господарського суду м. Київ
за позовом ТОВ “Укренергосервіс”
до 1) акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку
України (Промінвестбанк), м.
Київ
2) Першого Українського
Міжнародного Банку, м. Донецьк
про стягнення 184 253, 00 грн.
збитків
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 15.05.02 господарського суду м. Києва стягнено з ЗАТ
“Комерційний промислово-інвестиційний банк” на користь ТОВ
“Укренергосервіс” 174 253, 00 грн. збитків, 1 742 державного мита.
В позові до Першого Українського Міжнародного банку в позові
відмовлено.
Постановою від 18.07.02 Київського апеляційного господарського суду
рішення від 15.05.02 господарського суду м. Києва скасовано. В
позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведені наявність
шкоди та причинний зв’язок між діями Промінвестбанку та заявленою
шкодою.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського
суду ТОВ “Укренергосервіс” звернулось у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на
те, що судом розглядалось питання не безпосередності причинного
зв’язку між фактом заподіяння шкоди, як це вимагає Постанова
Верховного Суду України від 04.03.02, а оцінювався розмір шкоди по
відношенню до ступеня вини відповідача.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Підприємство “Сніжнетепломережа” 24.07.97 видало два переказних
векселя № 6633583016562 та № 66334011019147 зі сплатою по
пред’явленню на користь дочірнього підприємства “Донбастрансгаз”,
платником яких зазначена Центральна міська лікарня м. Сніжне.
24.07.98, на прохання ТОВ “Укренергосервіс”, законного
векселеутримувача переказних векселів, державним нотаріусом вчинено
протест векселів про неоплату.
06.11.98 відділенням Промінвестбанку у м. Сніжне було прийнято дві
платіжні вимоги з доданими до них опротестованими векселями, які
належали ТОВ “Укренергосервіс”. Відділення банку не повернуло ці
платіжні документи позивачу. Позивач 20.07.99 звертався до
Промінвестбанку з запитом про прийняття банком документів в
картотеку боржника, однак в запиті був вказаний неіснуючий рахунок
боржника.
На період пред’явлення векселів до протесту та до платежу,
відносини, пов’язані з вексельним обігом, регулювалися Положенням
про переказний і простий вексель (затверджене постановою ЦВК і РНК
СРСР від 7 серпня 1937 р. N 104/1341).
Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач втратив
вексельні права проти підприємства “Сніжнетепломережа” (трасант) та
до індосантів, які передали векселі позивачу, оскільки право вимоги
для цих осіб наступає згідно ст. 43, 44 вищевказаного Положення,
за умови належного протесту, яким є протест в неакцепті.
Пред’явлені до сплати векселі опротестовані в неплатежі, однак
протест в неплатежі може бути здійснено за умови акцепту з боку
платника за векселями. Саме протест в неакцепті дає підстави для
вимоги позивача до трасанта, яким є емітент векселів - підприємство
“Сніжнетепломережа”.
Враховуючи, що належний протест не було здійснено, то у позивача не
було законних підстав вимагати платіж від особи, яка відповідає за
векселями лише у порядку регресу. Отже, шкода позивача не пов’язана
з діями Промінвестбанку, оскільки спірні векселі втратили вексельну
силу не з підстав утримання їх банком.
Відповідно до умов Положення про виконання установами банків
доручень підприємств та розрахункових документів на безспірне
списання (стягнення) коштів, затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 18.09.98 N 379, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 21 вересня 1998 р. за N 584/3024, якщо
у підприємства існує заборгованість перед бюджетом, то банк на має
права перераховувати борг. Оскільки у підприємства
“Сніжнетепломережа” існувала несплачена заборгованість перед
бюджетом, тому банк був позбавлений можливості перерахувати борг.
Докази наведені позивачем не підтверджують наявність шкоди на час
звернення з позовом до суду, враховуючи, що спірні векселі мають
ознаки боргового документа, що означає право позивача стягнути борг
із зобов’язаних осіб у відповідності зі ст. ст. 161, 203
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд правомірно
дійшов висновку про недоведеність наявності шкоди та причинного
зв’язку між діями Промінвестбанку і спричиненою шкодою.
На підставі ст. ст. 48, 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати з правовим забезпеченням ведення справи
покладаються на відповідача при умові задоволення позову. При
відмові в позові – витрати несе позивач.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Київським
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 18.07.2002 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 2/217 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко