ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Шидловська В.В.;
Судді апеляційної інстанції:
Головуючий – Острович С.Е.,
Судді – Алданова С.О., Волинець А.П. ;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2002 Справа N 9/117
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Яценко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представників Жукова А.М. та Білоконь Ю.М.
відповідача
касаційну скаргу АКБ “Мрія”
на постанову від 24.05.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 9/117
господарського суду м. Києва
за позовом АТЗТ “Київнафтопродукт”
до АКБ “Мрія”
треті особи: ТзОВ “Мрія-1”, ТзОВ “Лана”
Про визнання недійсним аваля
В судове засідання представники позивача і третіх осіб не
з’явилися, про час і місце слухання сторони були повідомлені
належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У липні 1999 року акціонерне товариство “Київнафтопродукт”
звернулось з позовом до АКБ “Мрія” про визнання недійсним аваля
АТЗТ “Київнафтопродукт” на простому векселі № 3217670576 від
26.06.1998. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що підписи
посадових осіб АТЗТ “Київнафтопродукт” не є власноручними та
відбиток печатки не відповідає печатці позивача.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 11.06.2001 у справі
№ 9/117 позов АТЗТ “Київнафтопродукт” задоволено, визнано
недійсним аваль АТЗТ “Київнафтопродукт” на простому векселі
№ 3217670576 від 26.06.1998. Рішення мотивоване тим, що підписи
керівника та головного бухгалтера позивача скріплені підробкою
печатки та не надано доказів які обгрунтовують підстави для
видачі вказаного векселю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.05.2002 вищезазначене рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить постанову апеляційної
інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові АТЗТ
“Київнафтопродукт” відмовити. Свої вимоги він обґрунтовує тим,
що постанова апеляційного суду є незаконною, оскільки вона
прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права
та з порушенням процесуальних норм.
Позивач письмового відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Вислухавши доповідача, заслухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Відповідно до наявних у справі документів, у даному випадку
предметом судового розгляду був простий вексель, за яким
платником позначена та особа, яка його емітувала, тобто
товариство “Мрія-І”, ремітентом – товариство “Лана” і авалістом
– акціонерне товариство “Київнафтопродукт”.
Як вбачається з постановлених по справі рішень, судами першої та
апеляційної інстанцій було встановлено, що вексель № 3217670576
емітувався товариством “Мрія-І” 26.06.1998 і що платіж за цим
векселем був забезпечений авалем з боку позивача.
Разом з тим із змісту цих же рішень неможливо дійти до кінцевого
висновку про те, який саме вексель досліджувався судами по
справі – простий чи переказний і, відповідно до цього, яка саме
особа повинна була здійснити за векселем платіж – та яка його
емітувала чи будь-яка інша особа, а зокрема товариство “Лана”.
Крім того, у порушення вимог ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ні
судом першої, ні судом апеляційної інстанцій не було встановлено
обставин, які б пояснювали яку саме доторканість до предмету
спору має АКБ “Мрія” і, в решті решт, у якому саме зв'язку між
сторонами виник цей спір.
Вважаючи позов таким, що підлягає задоволенню, суд виходив з
того, що наявність відтиску печатки на векселі для аваліста є
обов'язковим реквізитом.
У цьому зв'язку суд зазначив, що оскільки відтиск печатки на
векселі, згідно до висновків експерта, був проставлений не тією
печаткою, відтиски якої були надані для проведення порівняльного
дослідження, то аваль був скріплений підробною печаткою, що і
дало підстави для визнання його недійсним.
Разом з тим, будь-які обставини справи, пов'язані із
вищенаведеним твердженням, суд не досліджував, свої висновки з
цього питання не аргументував і не пояснив на якій підставі він
вважає, що підробленою є саме та печатка, відтиск якої
проставлений на векселі і що взагалі у даному випадку мала місце
підробка.
Як вбачається із змісту судового рішення, суд, дослідивши
вексель, зазначив, що останній тримає в собі інформацію щодо
авалю, згідно якої авалістом є позивач і є наявними підписи осіб
з позначенням про те що їх виконали президент АТЗТ
“Київнафтопродукт” Д.Лук'янчиков та головний бухгалтер
О.Головатюк.
Разом з тим в матеріалах справи є наявними чисельні документи за
підписом Лук'янчикова, де по різному зазначена його посада, а
зокрема вказано, що він є особою виконуючою обов'язки президента
та першим віце-президентом АТЗТ “Київнафтопродукт”.
Крім того, із наявних у справі документів також випливає, що
факт належності підпису на авалі громадянину Лук'янчикову
оспорювався позивачем і був предметом експертного дослідження.
Тобто зазначені обставини мали стати і предметом судового
розгляду, тим більше, що відповідно до пунктів 30-32 Положення
про переказний і простий вексель (затвердженого постановою ЦВК і
РНК СРСР від 07.08.1937 № 104/1341), підпис аваліста на авалі є
обов'язковим реквізитом.
Разом з тим наведених обставин, як це вбачається із змісту
постановлених по справі рішень, суд не з'ясовував, відповідних
документів у сторін не витребував, не досліджував надані у цьому
ж зв'язку докази щодо дійсності підпису Лук'янчикова і, всупереч
вимогам ст.ст. 4, 7, 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не дав ніякої
оцінки твердженням відповідача про те, що підписи посадових осіб
на авалі є дійсними та повноважними, а також про те, що для
авалю достатньо одного лише підпису аваліста.
Таким чином при розгляді справи судами першої та апеляційної
інстанцій були порушені вимоги процесуального законодавства, що,
відповідно до вимог ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є
самостійною підставою для скасування постановлених по справі
рішень. Оскільки усунення зазначених недоліків є можливим лише
за умови дослідження доказів, їх оцінки у сукупності та повного
встановлення всіх обставин справи, Вищий господарський суд не
вбачає підстав для прийняття нового рішення, а тому вважає
необхідним передати справу на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати вищенаведене, витребувати
у сторін належним чином завірені копії установчих документів, а
також докази, на підставі яких було б можливо прийти до висновку
про те, яку саме посаду обіймав громадянин Лук'янчиков на час
забезпечення платежу за векселем. Дослідити наявні, а при
необхідності витребувати і додаткові докази, на підставі яких
встановити чи належить підпис посадової особи на авалі
громадянину Лук'янчикову та чи мав він право у даному випадку
діяти як орган юридичної особи. В залежності від встановленого
прийняти по справі відповідне рішення, мотивувавши належним
чином свої висновки щодо спірного питання з позначенням
конкретних норм діючого законодавства для застосування яких
будуть знайдені підстави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АКБ “Мрія” задовольнити частково.
Рішення арбітражного суду м. Києва від 11.06.2001 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2002 у
справі № 9/117 скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.