ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8.10.2002 Справа N 2-8/3837-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача Спаський В.І.
відповідача Шалигін А.К.
Генеральної прокуратури Туркот М.С.
України
розглянув в судовому заступника Генерального прокурора
засіданні касаційне України
подання
на рішення від 08-11.07.2002
господарського суду Автономної
Республіки Крим
у справі № 2-8/3837-2002
за позовом заступника Генерального прокурора
України в інтересах держави в особі
ГУ внутрішніх військ МВС
до фірми “Консоль ЛТД”
Про розірвання договору про сумісну діяльність від 26.07.2000
та стягнення 5165336,83 грн.
Рішенням від 08-11.07.2002 господарського суду Автономної
Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) в позові відмовлено з
посиланням на те, що відповідач зміг би належним чином виконати
свої зобов’язання за договором лише у випадку виконання
позивачем своїх зобов’язань, передбачених п. п. 1.1, 2.1.1
договору від 26.07.2000, стосовно перерахування грошових коштів
та передачі матеріальних активів, а також з огляду на те, що
згідно зі ст.ст. 162, 433 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння
відмова від виконання зобов’язання не допускається, а збитки,
які виникли внаслідок сумісної діяльності, покриваються за
рахунок спільного майна учасників договору.
Заступник Генерального прокурора України у внесеному касаційному
поданні просить рішення скасувати, прийняти нове рішення по
справі про задоволення позову, оскільки вважає, що згідно п. п.
2.2.4, 2.2.5 договору від 26.07.2000 відповідач зобов’язався
закінчити будівництво жилих будинків № № 6,7,8 у с.Крюківщина
Київської області та жилого будинку по вул.Палубній в м. Одесі,
ввести їх в експлуатацію за актом держкомісії, забезпечити
заселення цих будинків за графіком, але не пізніше ІІІ кварталу
2001 року; факт отримання від позивача інвестицій на суму 5 млн.
грн., а також зобов’язання щодо передачі позивачу житла на цю
суму відповідач підтверджує у листі № 1666 від 16.10.2001. Також
скаржник вказує на відсутність фактичної передачі за актом
прийому-передачі від 29.09.2000 об’єкта незавершеного
будівництва по вул.Палубній в м. Одесі в порушення вимог п. п. 7-
9 Положення про порядок передачі права на завершення припинених
будівництвом об’єктів житла (затверджено Постановою КМ України
від 31.01.2000 № 168) та право кожного з учасників договору про
сумісну діяльність ставити питання про дострокове розірвання
цього договору на загальних підставах та пов’язане з цим право
вимагати повернення своєї частки спільного майна в натурі або
шляхом грошової компенсації, якщо виділ майна в натурі
неможливий без нерозмірної шкоди для його господарського
призначення. Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали
(фактичні обставини) справи на предмет повноти їх встановлення і
правильності їх юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін та Генеральної
прокуратури України, дійшла висновку, що касаційне подання
підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та
постанова - скасуванню з ухваленням нового рішення про передачу
справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних
підстав.
На спірні правовідносини, які склалися навколо обставин
неналежного (часткового) виконання сторонами зобов’язань за
договором від 26.07.2000 № 1454/240-9/30 про дольову участь у
будівництві житла для військовослужбовців, поширюється дія
ст.ст. 115, 161, 432 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що не враховано
судом першої інстанції. Предметом даного спору є розірвання
зазначеного вище договору про сумісну діяльність та повернення
саме частки позивача у спільному майні обох сторін шляхом
грошової компенсації на підставі ст. 115 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
в зв’язку з чим помилковими визнаються посилання суду на ст. 433
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
як на підставу для відмови в позові, так
к цією статтею врегульовано питання відшкодування збитків, які
виникли внаслідок сумісної діяльності сторін, а не питання
повернення (виділу) частки кожної із сторін сумісної діяльності.
При цьому судом залишено поза увагою ті обставини, що згідно зі
ст.ст. 112,432 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
грошові та інші майнові
внески учасників договору про сумісну діяльність, є спільною
власністю сторін, яка за своєю цивільно-правовою природою є
частковою (дольовою) власністю.
В даному випадку не виключається наявність підстав для
розірвання договору від 26.07.2000 на вимогу позивача (пайовика)
у зв’язку з невиконанням відповідачем п. п. 2.2.4, 4.6 договору
щодо граничних строків закінчення будівництва житлових будинків
та недосягненням мети сумісної діяльності, оскільки судом
встановлено передачу відповідачем позивачу лише незавершеного
будівництвом об’єкта по вул. Палубній в м. Одесі за актом від
29.09.2000.
Помилковими вважаються висновки суду першої інстанції про
неможливість розірвання договору про сумісну діяльність,
оскільки виходячи зі змісту ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою розірвання в судовому порядку будь-якої цивільної
угоди може бути невиконання чи неналежне виконання однією чи
обома сторонами договірних зобов’язань.
Водночас судом при прийнятті оскаржуваного рішення не з’ясовано
в повному обсязі зобов’язання позивача щодо термінів та обсягів
перерахування грошових коштів та передачі матеріальних активів,
визначені п. п. 2.1.1, 2.1.2 договору, не надано правової оцінки
специфікації до договору від 26.07.2000, яка в матеріалах справи
відсутня, тобто не встановлено періодичність інвестування
пайовиком коштів в сумі 18 млн. грн.
З огляду на це передчасними є висновки суду першої інстанції про
односторонню відмову позивача від договору від 26.07.2000.
Натомість слід ретельно перевірити доводи прокуратури щодо
визнання відповідачем в листі від 16.10.2001 № 1666 зобов’язань
передати позивачу житлову площу (квартири) на суму внесених
останнім інвестицій, а також щодо відсутності фактичної передачі
позивачу об’єкта незавершеного будівництва по вул.Палубній в м.
Одесі за актом від 29.09.2000, що суперечить вимогам Положення
про порядок передачі права на завершення припинених будівництвом
об’єктів житла (затверджено Постановою КМ України від 31.01.2000
№ 168).
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судом першої інстанції всупереч
вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано належної
правової оцінки, а згідно імперативних вимог ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст.
111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в
зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне
значення для правильного вирішення даного спору, та їх
подальшого врахування в сукупності з фактичними обставинами,
встановленими судом першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання заступника Генерального прокурора України
задовольнити частково.
Рішення від 08-11.07.2002 господарського суду Автономної
Республіки Крим у справі № 2-8/3837-2002 скасувати з передачею
справи на новий розгляд до зазначеного господарського суду.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський