ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8.10.2002 Справа N 15/196
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.
за участю представників:
позивача Мартинова І.М., Ковальчук Г.К.
відповідача Плагун Л.С., Василейко Н.М., Моєсенкова Н.М.,
Масюк Е.І.
розглянув у відкритому АТЗТ “Рубін”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на рішення від 21.08.2002
господарського суду Рівненської області
у справі № 15/196
за позовом АТЗТ “Рубін”
до Приватного підприємця Моєсенкової
Н.М.
Про усунення перешкод у користуванні належним позивачу
приміщенням, зобов’язання відповідача звільнити займане
приміщення та визнання недійсним договору оренди майна та
нежилого приміщення від 22.02.2002
Рішенням від 21.08.2002 господарського суду Рівненської області
(суддя Коломис В.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено з
посиланням на користування відповідачем нежилим приміщенням на
умовах договору оренди від 22.02.2002 та недоведеність його
укладення з метою, завідомо суперечної інтересам держави і
суспільства.
АТЗТ “Рубін” у поданій касаційній скарзі просить рішення
скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі,
заявивши клопотання про витребування оригіналу оспорюваного
договору від 22.02.2002, оскільки вважає, що Законом України
“Про оренду державного та комунального майна” не передбачено
обов’язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди, а тому
така передбачливість відповідача, за умови відсутності оригіналу
договору, викликає сумнів в достовірності оціненої судом
нотаріально засвідченої ксерокопії оспорюваного договору.
Окрім того, скаржник вказує на неможливість укладення договору
від 22.02.2002 взагалі з огляду на ті обставини, що на зазначену
в ньому орендовану площу (центральну частину магазину) вже були
укладені та не розірвані у встановленому порядку договори оренди
№ 2-П та № 3-П від 28.05.2001 з річним терміном дії. Також
позивач посилається на відсутність з’ясування судом першої
інстанції питання досягнення сторонами домовленості з усіх
істотних умов договору оренди від 22.02.2002, зокрема, в
договорі не був визначений дійсний об’єкт оренди, який був
переданий відповідачу в користування, оскільки на час укладання
спірного договору значна площа приміщення (10 кв.м.) знаходилася
в орендному користуванні іншої особи – приватного підприємця
Куцої Л.І. на умовах договору оренди від 28.05.2001 № 3-П.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом першої інстанції та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення –
скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в
частині виселення відповідача із займаних приміщень та
припинення провадження у справі в частині визнання недійсним
договору оренди від 22.02.2002 з наступних підстав.
На спірні орендні правовідносини, які склалися навколо
встановлення обставин укладення чи неукладення між позивачем та
відповідачем договору оренди від 22.02.2002 стосовно нежилого
приміщення площею 25 кв. м. по вул. Соборна, 61 м. Рівне та
обумовлені цим наявність чи відсутність підстав для зайняття
відповідачем зазначених приміщень, поширюється дія ст. 153 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 2, 10, 12 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна”, що не враховано судом першої
інстанції. Адже, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” оренда майна інших форм
власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше
не передбачено законодавством та договором оренди. При цьому
касаційна інстанція враховує, що умови договору оренди від
22.02.2002 не містять відповідних застережень, а тому сторони
повинні дотримуватись вимог вищезгаданого закону.
Відповідно до ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 12 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна” договір
оренди вважається укладеним лише з моменту досягнення сторонами
домовленості (згоди) з усіх істотних умов і подальшого
підписання ними тексту договору. Такі істотні умови чітко
визначені переліком, встановленим ст. 10 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна”. Із змісту договору
оренди нежилого приміщення від 22.02.2002 (а. с. 41) вбачається
відсутність в цьому договорі таких істотних умов як об’єкт
оренди (його склад і вартість), відповідальність сторін, умови
повернення орендованого майна, страхування орендованого майна.
Зокрема, в п. 1.1 договору зазначено про передачу в оренду
приміщення площею 25 кв. м. (центральна частина магазину по вул.
Соборній, 61 в м. Рівне), в той час як частина цього ж
приміщення площею 10 кв. м. перебувала та перебуває в орендному
користуванні іншої особи – приватного підприємця Куцої Л.І. на
умовах договорів оренди від 28.05.2001 № 3-П (а.с.25) та від
29.05.2002 № 1 (а.с.26-27). Отже, дійсний об’єкт оренди в
договорі від 22.02.2002 сторонами не визначений.
Недосягнення сторонами згоди по зазначеним вище істотним умовам
обумовлює наявність достатніх підстав вважати, що 22.02.2002
договір оренди між позивачем та відповідачем стосовно нежилого
приміщення в будівлі магазину по вул. Соборній, 61 в м. Рівне не
укладався. З огляду на те, що недійсною може бути визнано лише
укладену угоду, а обставини справи свідчать, що договір оренди
від 22.02.2002 не було укладено, провадження у справі в частині
позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від
22.02.2002 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
зв’язку з відсутністю предмету спору (оспорюваного договору).
Водночас колегія враховує припинення чинності договору оренди
від 28.05.2001, укладеного між АТЗТ “Рубін” та відповідачем
стосовно приміщення площею 6 кв. м. , у зв’язку із закінченням
терміну дії договору та відмовою орендодавця від його
пролонгації (а.с.17). Проте, колегія відхиляє клопотання
позивача про витребування оригіналу оспорюваного договору оренди
від 22.02.2002 та доводи скарги щодо сумнівної достовірності
нотаріально засвідченої копії договору оренди від 22.02.2002,
оскільки згідно імперативних вимог ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи фактичну відсутність існування договору оренди від
22.02.2002 внаслідок визнання його неукладеним, відпали правові
підстави для подальшого користування відповідачем належним
позивачу приміщенням, в зв’язку з чим позовні вимоги про
зобов’язання відповідача звільнити займані приміщення є
обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Задоволення позову в цій частині відповідає вимогам ст. 2 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”, згідно
яких орендою є засноване на договорі строкове платне
користування майном, необхідним орендареві для здійснення
підприємницької та іншої діяльності. Зважаючи на наведене,
колегія дійшла висновку про помилкове застосування судом до
спірних цивільних правовідносин норм матеріального та
процесуального права, в зв’язку з чим оскаржуване рішення
підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове
задоволення позову та часткове припинення провадження у справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст.ст. 2, 10, 12 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна”, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу АТЗТ “Рубін” задовольнити частково.
Рішення від 21.08.2002 господарського суду Рівненської області у
справі № 15/196 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов’язати приватного підприємця Моєсенкову Н.М. звільнити
займане нежиле приміщення в центральній частині магазину в
будівлі по вул. Соборній, 61 в м. Рівне.
Видати наказ.
2.Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про
визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень від
22.02.2002.
3.Клопотання АТЗТ “Рубін” про витребування оригіналу договору
від 22.02.2002 – відхилити.
Головуючий, суддя В. Овечкін
С у д д і: Є. Чернов
Й. Мілевський