ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2002 Справа N 1/4/43
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Борденюк Є.М.
суддів: Яценко О.В., Харченка В.М.
розглянув касаційну скаргу Державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом” в особі
відокремленого підрозділу
“Запорізька атомна електростанція”
на постанову від 25.06.2002 р.
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/4/43 господарського суду
Запорізької області
за позовом Акціонерного товариства закритого
типу “Електропівденьмонтаж-10”
(далі – АТЗТ
“Електропівденьмонтаж-10”)
до Державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом” в особі
відокремленого підрозділу
“Запорізька атомна електростанція”
(далі – ДП “НАЕК “Енергоатом” в
особі ВП “Запорізька АЕС”)
Про стягнення 896881,82 грн.
в судовому засіданні взяли Петренко І.А. – дов. від 31.07.2002
участь представники: р.
від позивача: Носиков О.О. – дов. від 25.07.2002
від відповідача: р.
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., доводи представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
АТЗТ “Електропівденьмонтаж-10” звернулося до господарського суду
Запорізької області з позовом про стягнення з ДП “НАЕК
“Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” 896881,82 грн.
заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до умов
договору № 9 ПКЕ-99 від 15.06.1999 р. АТЗТ
“Електропівденьмонтаж-10” виконало електромонтажні роботи для ДП
“НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС”, відповідач
здійснив часткову оплату виконаних робіт і має заборгованість в
сумі 896881,82 грн., які й просить стягнути позивач.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.03.2002
р. позов був задоволений на підставі документального
підтвердження матеріалами справи факту порушення відповідачем
зобов’язання оплатити виконані роботи у будь-якій формі (в тому
числі грошовій).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.06.2002 р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а
рішення у справі – без зміни з тих же підстав.
Звертаючись з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, відповідач просить скасувати постанову апеляційної
інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального
права, так як одностороння відмова від виконання зобов’язань і
одностороння зміна умов договору не допускається.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Позивачем та відповідачем 15.06.1999 р. укладений договір
підряду (на виконання електромонтажних робіт по ЛБК-2А)
№ 9ПКЕ-99 і додаткова угода № 1 від 20.12.1999 р., на виконання
яких позивач на протязі 1999 р. виконував для відповідача
підрядні роботи, що підтверджується двосторонніми довідками про
вартість виконаних підрядних робіт і витрат Ф. КБ-3 за
червень-грудень 1999 р., вересень, жовтень 2000 р.,
лютий-жовтень 2001 р., а також іншими матеріалами справи.
Відповідно до п. 2.1 договору підряду від 15.06.1999 р. вартість
робіт складає 2811,59 тис. грн., а відповідно до п. 2.1 договору
підряду (в редакції протоколу розбіжностей до договору) вартість
робіт складає суму 2802,4 тис. грн. Відповідно до п. 7
додаткової угоди № 1 від 20.12.1999 р. вартість робіт складає
суму 4447,02 тис. грн., а відповідно до протоколу розбіжностей
до додаткової угоди № 1 вартість робіт складає суму 4181760 грн.
Відповідно до п. 4 договору підряду і додаткової угоди № 1
(також в редакції протоколу розбіжностей) замовник здійснює
оплату виконаних робіт грошовими коштами у місячний строк після
оформлення довідок Ф. КБ-3. Сторони за договором досягли згоди,
що оплата за виконані роботи здійснюється у будь-яких формах, що
не протирічать чинному законодавству України на момент оплати.
Порядок, строк і форма оплати визначаються сторонами у
додаткових угодах.
На протязі лютого-жовтня 2001 р. відповідач здійснив часткову
оплату виконаних позивачем робіт шляхом перерахування грошових
коштів на суму 127074,24 грн., що підтверджується копіями
платіжних доручень №№ 1460, 3239, 4315, 4316, 5730, 467, 614.
Відносно іншої частини вартості виконаних робіт за договором
підряду, сторони не укладали додаткових угод щодо оплати цих
робіт, внаслідок чого роботи повинні оплачуватися відповідно до
п. 4.1, п. 4.2 договору підряду, тобто на підставі довідок Ф.
БК-3 та в будь-якому порядку, формі, що не протирічать чинному
законодавству України на момент оплати.
Таким чином, грошова форма оплати результатів виконаних робіт не
заборонена угодою сторін.
Відповідно до вимог ст. 161 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні виконуватися належним чином
та увстановлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, а при відсутності таких вказівок –
відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Факт порушення відповідачем зобов’язання оплатити виконані
роботи на суму 896881,82 грн. у будь-якій формі (у тому числі
грошовій) підтверджений документально матеріалами справи.
Заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті виконаних
робіт за договором № 9ПКЕ-99 станом на 01.12.2001 р. складає
суму 896881,82 грн. і підтверджується двостороннім актом звірки
розрахунків сторін, який міститься у матеріалах справи.
Зазначений розмір заборгованості не заперечується відповідачем.
Строки оплати виконаних робіт не обумовлені
договором. Відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк виконання зобов’язання не встановлений,
кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі його
виконати у будь-якій час. Боржник зобов’язаний виконати такий
обов’язок у 7-ми денний строк з дня пред’явлення вимоги
кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з
закону, договору або змісту зобов’язання.
Такою вимогою про оплату виконаних робіт є претензія від
02.10.2001 р. № 12-01/1726.
Заперечення відповідача про те, що позивач не має права на
стягнення заборгованості у грошовій формі не можуть бути
прийняті до уваги, оскільки:
1. Відповідно до умов договору та протоколів розбіжностей
сторони досягли угоди про визначення вартості виконаних робіт у
валюті України (гривнях).
2. Порядок та форма оплати не є істотними умовами договору
цього виду, а є умовами, що звичайно ставляться. Ці умови
встановлені законом і є зобов’язанням внаслідок самого факту
укладення і виконання договору сторонами.
3. Розділом 4.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей)
не заборонена оплата виконаних робіт у грошовій формі, оскільки
саме ця форма є основною і не протирічить чинному законодавству
України.
4. Сама заборгованість визнана відповідачем у двосторонньому
акті звірки розрахунків сторін.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача
суми 896881,82 грн. заборгованості за виконані роботи за
договором підряду № 9 ПКЕ-99 від 15.06.1999 р. є законними,
обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства “Національна
атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі
відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція” на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.06.2002 р. у справі № 1/4/43 залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.06.2002 р. у справі № 1/4/43 залишити без зміни.
Головуюча Борденюк Є.М.
Судді: Яценко О.В.
Харченко В.М.