ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2002 Справа N 08/5485
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Борденюк Є.М.
суддів: Яценко О.В., Харченка В.М.
розглянув касаційну скаргу Черкаського районного відділу
державної виконавчої служби
Черкаського районного управління
юстиції
на постанову від 21.05.2002 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 08/5485 господарського суду
Черкаської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Торговий дім
“Сван” (далі – ТОВ “ТД “Сван”)
до Черкаського районного відділу
державної виконавчої служби
Черкаського районного управління
юстиції (далі – ЧР ВДВС Черкаського
РУЮ)
Про визнання акту опису і арешту майна недійсним, визнання
права власності на майно та витребування вилученого майна
в судовому засіданні взяли Молчанова Н.Г. – дов. від
участь представники: 07.05.2002 р. № 208/06
від позивача: 1. Попович О.А. – дов. від
від відповідача: 08.10.2002 р.;
2. Симоненко Ю.І. – дов. від
08.10.2002 р.
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., доводи представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “ТД “Сван” звернулося до господарського суду Черкаської
області з позовом про визнання акту опису і арешту майна від
17.10.2001 р. недійсним, визнання права власності на майно
(транспортні засоби) та витребування вилученого майна.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 17.10.2001 р. ЧР ВДВС
Черкаського РУЮ був складений акт опису і арешту майна ЗАТ
“Плавсир”.
Вказане майно було предметом договору застави між АБ
“Укргазбанк” в особі Черкаської філії АБ “Укргазбанк” та ЗАТ
“Плавсир”, яке передавалося в заставу для забезпечення
кредитного договору № 05/01 від 06.02.2001 р. між вказаними
сторонами.
На виконання кредитного договору АБ “Укргазбанк” в особі
Черкаської філії АБ “Укргазбанк” (Банк), ЗАТ “Плавсир” (Боржник)
і ТОВ “Агромітекспорт” (Поручитель) 06.02.2001 р. уклали договір
поруки, згідно якого Поручитель зобов’язувався нести солідарну
відповідальність перед Банком за невиконання зобов’язань
Боржником за кредитним договором № 05/01 від 06.02.2001 р.
Оскільки умови кредитного договору виконані не були, Банк
розірвав в односторонньому порядку кредитний договір, а
Поручитель (ТОВ “Агромітекспорт”) 24.10.2001 р. сплатив всю суму
заборгованості Боржника за кредитним договором № 05/01 від
06.02.2001 р.
25.10.2001 р. Боржник (ЗАТ “Плавсир”) на підставі актів
приймання-передачі передав Поручителю (ТОВ “Агромітекспорт”)
заставлене майно, яке 25.10.2001р. було продане Поручителем (ТОВ
“Агромітекспорт”) позивачу (ТОВ “ТД “Сван”) згідно договорів
купівлі-продажу №№ 25/10-1, 25/10-2, 25/10-3.
Так як ТОВ “ТД “Сван” 25.10.2001 р. придбало спірне майно, стало
його власником, просить визнати акт опису і арешту майна від
17.10.2001 р. недійсним, визнати право власності на майно та
витребувати вилучене майно.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.03.2002
р. (суддя – Коваленко В.І.) позов був задоволений на тій
підставі, що звернення стягнення на майно ЗАТ “Плавсир” є
безпідставним, оскільки на період звернення дане товариство не
було власником вказаного майна. Крім того, частина майна
позивача – 3 станки реалізовані, суд вирішив стягнути з
відповідача на користь позивача вартість реалізованого майна –
2881 грн. 50 коп.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.05.2002 р. (судді – Кривда Д.С., Рябуха В.І., Гольцова Л.А.)
апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення у справі –
без зміни з тих же підстав.
Звертаючись з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, відповідач просить скасувати постанову апеляційної
інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального
та процесуального права, а також, що господарським судам взагалі
не підвідомчі спори що стосуються скарг на дії державної
виконавчої служби.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що
рішення та постанова у справі прийняті з порушенням норм чинного
законодавства.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній інстанції скарга розглядається
за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, юридична особа – боржник ЗАТ
“Плавсир” передало у заставу АБ “Укргазбанк” в особі Черкаської
філії АБ “Укргазбанк” цілісний майновий комплекс, про що був
укладений відповідний договір застави № ДЗ-05/01 від 06.02.2001
р. в забезпечення кредитного договору № 05/01 від 06.02.2001 р.,
укладеного між АБ “Укргазбанк” в особі Черкаської філії АБ
“Укргазбанк” та ЗАТ “Плавсир”.
06.02.2001 р. Кредитор (АБ “Укргазбанк” в особі Черкаської філії
АБ “Укргазбанк”), Поручитель (ТОВ “Агромітекспорт”) та
Позичальник (ЗАТ “Плавсир”) уклали договір поруки, згідно якого
Поручитель зобов’язався перед Кредитором відповідати за
виконання зобов’язань за кредитним договором № 05/01 від
06.02.2001 р.
В зв’язку з тим, що боржник свої зобов’язання за кредитним
договором не виконав, і поручитель сплатив 24.10.2001 р. всю
суму заборгованості, до останнього перейшли всі права кредитора
за кредитним договором № 05/01 від 06.02.2001 р.
25.10.2001 р. ТОВ “Агромітекспорт” та ЗАТ “Плавсир” підписали
акт приймання-передачі майна, за яким ЗАТ “Плавсир” передало ТОВ
“Агромітекспорт” у власність майно, що знаходилося під заставою.
25.10.2001 р. ТОВ “Агромітекспорт” (Поручитель) передало ТОВ “ТД
“Сван” спірне майно.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається
належним йому майном.
Як вбачається з матеріалів справи, власник ЗАТ “Плавсир”
25.10.2001 р. розпорядився своїм майном, тобто передав його за
актом приймання-передачі ТОВ “Агромітекспорт”, тоді, як
17.10.2001 р. на такі дії була накладена заборона з боку ЧР ВДВС
Черкаського РУЮ.
Актом опису та арешту майна ЧР ВДВС Черкаського РУЮ від
17.10.2001 р. було встановлено обмеження права розпоряджатися
арештованим майном, а саме: здавати в оренду, продавати,
здійснювати будь-які дії по його відчуженню. На відповідальне
зберігання майно прийняв директор ЗАТ “Плавсир” Самотуга Є.В.
(а.с. 59-61).
На виконання наказу та рішення господарського суду Черкаської
області від 30.07.2001 р. у справі № 06/3028 за позовом СУПП
“Лост Лтд” до ЗАТ “Плавсир” спірне майно було описане та
арештоване ЧР ВДВС Черкаського РУЮ 17.10.2001 р., тобто під час
знаходження у власності ЗАТ “Плавсир” і під заставою в АБ
“Укргазбанк”.
Вказані обставини не були предметом дослідження суду першої та
апеляційної інстанції.
Крім того, порядок забезпечення виконання зобов’язання шляхом
звернення стягнення на заставлене майно регулюється
законодавством про заставу і право на таке звернення, у
визначеному законодавством порядку, належить заставодержателю.
Право поручителя на заставлене майно судом не досліджене.
За таких обставин оскаржувані рішення та постанова підлягають
скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене і вирішити
спір відповідно до вимог чинного законодавства.
Що стосується доводів скаржника на непідвідомчість спору, то
вони є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам на загальних підставах підвідомчі спори,
пов’язані з визнанням права на майно, на яке накладений арешт і
про звільнення майна з під арешту.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Черкаського районного відділу державної
виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.05.2002 р. у справі № 08/5485 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.05.2002 р. у справі № 08/5485 скасувати.
3. Рішення господарського суду Черкаської області від
18.03.2002 р. у справі № 08/5485 скасувати.
4. Справу направити до господарського суду першої інстанції на
новий розгляд.
Головуюча Борденюк Є.М.
Судді: Яценко О.В.
Харченко В.М.