ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3.10.2002 Справа N 7/362
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Грека Б.М. – (доповідача у справі),
суддів : Плюшка І.А.,
Цвігун В.Л.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Заводському районі м. Миколаєва
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 19.03.2002
у справі № 7/362
Господарського суду Миколаївської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Продімпортекспорт”
До Державної податкової інспекції у
Заводському районі м. Миколаєва
третя особа Управління Державного казначейства у
Миколаївській області
Про відшкодування із бюджету ПДВ у сумі
83 733 грн. та стягнення процентів у
сумі 3716,37 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від :
позивача – Не з’явилися
відповідача – не з’явилися
третьої особи не з’явилися–
ТОВ “Продімпортекспорт” подано позов до Державної податкової
інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі ДПІ),
Управління Державного казначейства Миколаївської області
про відшкодування з бюджету бюджетної заборгованості по
податку на додану вартість у розмірі 83 733 грн. та стягнення
процентів у сумі 3 716, 37 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від
26.12.2001 (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено в повному
обсязі, з державного бюджету на користь ТОВ “Продімпортекспорт”
стягнуто податок на додану вартість за липень 2001 р. у розмірі
83 733 грн. і 3 716, 37 грн. відсотків по бюджетній
заборгованості.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
19.03.2002 (судді: Продаєвич Л.В., Жекова В.І., Пироговська
В.Т.) вказане рішення залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовим рішенням,
ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва подала касаційну скаргу, в
якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 19.03.2002 по вказаній справі.
На думку заявника скарги, при ухвалені судового рішення допущено
порушення норм матеріального права, що виразилось у
неправильному застосуванні норм податкового законодавства.
Так, по-перше, відповідно до п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
( 168/97-ВР), Порядку заповнення та подання декларації по
податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України
від 30.05.1997 № 166 (зі змінами та доповненнями), підставою
отримання бюджетного відшкодування є податкова декларація за
звітний період, а не позовна заява (за звітний період), а у
податкові декларації за липень позивач не зазначив того
місячного терміну відшкодування ПДВ, у порушенні якого у
подальшому звинувачується контролюючий орган; по друге, судом
порушено вимоги ст. 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
( 1798-12) щодо підвідомчості справ
господарським судам, так як, на думку скаржника на момент
звернення до суду у сторін не існувало спору про відшкодування
ПДВ, позивачем не дотримано вимог доарбітражного врегулювання
спору, а судом не притягнуто до участі у справі Державне
казначейство.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права
колегія суддів Вищого господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Обов’язок і порядок сплати ПДВ повернення бюджетної
заборгованості та її відшкодування, а також обов’язок
нарахування відсотків у разі їх виникнення такої заборгованості
визначені Законом України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
( 168/97-ВР).
Згідно з п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
( 168/97-ВР) відшкодування
бюджетної заборгованості повинно здійснюватись шляхом
перерахування її сум на рахунок платника ПДВ упродовж місяця, що
настає після подання податкової декларації. Підставою для
отримання відшкодування є тільки дані податкової декларації за
звітний період. Суми не відшкодовані у місячний термін,
вважаються бюджетною заборгованістю, яка підлягає поверненню зі
сплатою відсотків на рівні 120 відсотків від облікової ставки
національного банку України, встановленої на момент виникнення
заборгованості.
З представленого позивачем примірника податкової декларації з
ПДВ з відмітками про їх одержання і коригування відповідачем
підтверджують суму основної заборгованості.
Колегія суддів вважає, що твердження відповідача не є підставою
для відмови у задоволені вимог позивача і сплати відсотків,
оскільки Закон не пов’язує їх виплату з причинами виникнення
заборгованості.
Згідно з пунктом 3.4 Порядку замовлення та подання податкової
декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166
– платник податку самостійно обчислює суму податкового
зобов’язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені у
декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку
платника та даним книг податкового обліку.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про
правомірність застосування судом при прийняті оскаржуваного
рішення норм податкового законодавства та відсутність будь-яких
підстав вважати, що судом помилково застосовано матеріальне чи
процесуальне право в розрізі даного спору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
( 1798-12), Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському
районі м. Миколаєва від 05.09.2002 р. № 4702/1000 залишити без
задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.03.2002 року у справі № 7/362 господарського суду
Миколаївської області залишити без змін.
3. Матеріали справи № 7/362 направити до господарського суду
Миколаївської області.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді І.Плюшко
В.Цвігун