ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2.10.2002 Справа N 5/505-Н
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.
– головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників сторін:
позивача – Макаренко В.В. – юрисконсульта,
відповідача – Буніна В.Є. і Мухи М.Є. - начальників відділів,
Столяр О.О.,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
м. Хмельницькому (далі – ДПІ у м. Хмельницькому)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.06.2002
зі справи № 5/505-Н
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний двір
Поділля”, м. Хмельницький (далі – ТОВ “М’ясний двір Поділля”)
до ДПІ у м. Хмельницькому
про визнання недійсним рішення від 06.03.2001 №
219/26-30318541/272,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.02.2002
(заступник голови суду Грамчук І.В.), залишеним без зміни
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.06.2002, прийнятою колегією суддів у складі: Юркевича М.В. –
головуючого, суддів Бонк Т.Б. та Городечної М.І., частково
задоволено позов ТОВ “М’ясний двір Поділля» до ДПІ у
м. Хмельницькому: визнано недійсним її рішення від 06.03.2001
№ 219/26-30318541/272 у частині донарахування 475 435 грн.
податку на прибуток, 1 069 789 грн. податку на додану вартість
та стягнення фінансових санкцій. Прийняті судові акти мотивовано
тим, що висновки, на яких ґрунтується оскаржуване рішення
податкового органу, а саме неправомірне віднесення позивачем
витрат на придбання у населення худоби в живій вазі до складу
валових витрат, порушення порядку ведення обліку приросту
(убутку) балансової вартості покупних товарів, порядку виплати
дотацій виробникам сільськогосподарської продукції, не
відповідають обставинам справи, а отже донарахування сум
податків та застосування штрафних санкцій є безпідставним.
ДПІ у м. Хмельницькому подано касаційну скаргу на постанову зі
справи з клопотанням про відновлення пропущеного строку для її
подання. З огляду на наявність поважних причин пропуску строку
касаційна інстанція дійшла висновку про необхідність задоволення
названого клопотання.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому, не погоджуючись з
постановою зі справи, просить її скасувати з посиланням на
правомірність донарахування сум податків та стягнення фінансових
санкцій з огляду на те, що:
первинні документи бухгалтерського обліку - закупівельні
відомості на придбання худоби у населення не містять повних
даних про продавця, тобто унеможливлюють встановлення особи, яка
брала участь у здійсненні господарської операції, а отже
зазначені у них витрати не можна вважати документально
підтвердженим та включати до складу валових витрат;
облік приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей
здійснювався платником податку лише щодо тих
товарно-матеріальних цінностей, витрати на придбання яких
включаються до складу валових витрат;
позивачем не здійснювався окремий облік продукції, придбаної від
сільськогосподарських виробників м'яса в живій вазі, та окремий
облік іншої продукції, у зв'язку з чим податок на додану
вартість нараховано в цілому за результатами діяльності
платника;
суми податкового кредиту, не підтверджені податковими накладними
та не внесені до книг придбання товару, не підлягали включенню
до податкового кредиту;
кошти, що мали виплачуватися як дотації сільськогосподарським
товаровиробникам, використовувалися не за призначенням,
порушувався порядок виплати дотацій, зокрема, виплати
здійснювалися готівкою з каси позивача та з його поточного
рахунку.
ТОВ “М’ясний двір Поділля» у відзиві на касаційну скаргу
заперечує викладені у ній доводи, посилаючись на помилкове
трактування ДПІ у м. Хмельницьку податкового законодавства.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну
оцінку, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування оскаржуваних судових актів та передачі справи на
новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
Рішенням ДПІ у м. Хмельницькому від 06.03.2001
№ 219/26-30318541/272, прийнятим на підставі акта документальної
перевірки діяльності ТОВ “М’ясний двір Поділля» від 22.02.2001
№ 35/Д/26-2112, названому суб’єкту підприємницької діяльності
донараховано 1 069 789 грн. податку на додану вартість, 475 435
грн. податку на прибуток, 2 783 грн. земельного податку, а також
застосовано фінансові санкції: з податку на додану вартість -
штраф у розмірі 100% - 1 069 789 грн., з податку на прибуток -
30% - 142 630,5 грн., із земельного податку - 100% - 2 783 грн.
Рішенням ДПІ у м. Хмельницькому від 02.07.2001
№ 1/26-30318541/653 частково скасовано первісне рішення від
06.03.2001 у частині донарахування 343 405 грн. податку на
прибуток та стягнення 103 021, 5 грн. фінансових санкцій з
податку на прибуток.
У розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій не взяли
до уваги доводи ДПІ у м. Хмельницькому щодо неправильного
включення ТОВ “М'ясний двір Поділля» витрат на придбання у
населення худоби в живій вазі до складу валових витрат. ДПІ у
м. Хмельницькому виходила з того, що ці витрати на придбання
документально не підтверджені, оскільки закупівельні відомості
не містять необхідних даних про продавця, що дали б змогу
ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.
На підтвердження своїх доводів ДПІ у м. Хмельницькому посилалася
на припис підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно з
яким будь-які витрати, не підтверджені відповідними
розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість
ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення
податкового обліку, не належить до складу валових витрат.
Водночас ряд оформлених ТОВ “М'ясний двір Поділля» квитанцій на
приймання від сільгоспвиробників закупленого м'яса у живій вазі
не містив усіх реквізитів, що дають змогу ідентифікувати особу,
від якої прийнято закуплене м'ясо у живій вазі.
Згідно з пунктом 4 Порядку нарахування, виплат і використання
коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським
товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко
та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 12.05.99 № 805, під час приймання
закуплених молока та м'яса в живій вазі від
сільськогосподарських підприємств (господарств) переробні
підприємства виписують квитанції за формами ПК-1 і ПК-3, а від
особистих підсобних господарств населення - за формами ПК-2 і
ПК-3а. Водночас ТОВ “М'ясний двір Поділля», здійснюючи закупівлю
м'яса у живій вазі у особистих підсобних господарств населення,
у ряді випадків використовувало квитанції за формами ПК-1 і
ПК-3, які не містять усіх реквізитів, що зазначаються у
квитанціях за формами ПК-2 і ПК –3а і дають можливість
ідентифікувати особу продавця, як-от, паспортних даних,
ідентифікаційного коду. Наведене підтверджується наявним у
матеріалах справи висновком експерта від 09.08.2001 № 857,
знайшло відображення у постанові суду апеляційної інстанції і не
заперечується позивачем у справі.
Відповідні обставини судами першої та апеляційної інстанцій
належним чином не з'ясовувалися. У здійсненні їх правової оцінки
суди обох інстанцій керувалися пунктом 2 статті 9 Закону України
“Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”
( 996-14 ) (996-14)
, який містить перелік обов'язкових реквізитів
первинних та зведених облікових документів, у тому числі –
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати
особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зазначена правова норма судом застосована неправильно з огляду
на таке.
У згаданій статті 5 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
йдеться про правила не бухгалтерського,
а податкового обліку. У даному разі для правильного здійснення
податкового обліку необхідним є дотримання вимог пункту 4
названого Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 12.05.99 № 805, щодо форми квитанції, а також
підпункту 5.7 пункту 5 Інструкції про прибутковий податок з
громадян, затвердженої наказом Державної податкової
адміністрації України від 21.04.93 № 12, згідно з яким угоди
купівлі-продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві
громадян худоби, в тому числі у формі закупівельних відомостей,
повинні містити дані, зокрема, про прізвище, ім'я та по-батькові
продавця, його ідентифікаційний номер, а за відсутності
ідентифікаційного номера – відомості з паспорта продавця.
За відсутності належних реквізитів у документах, якими
оформлювалася закупівля м'яса у живій вазі у особистих підсобних
господарств населення, витрати на його придбання не можуть
вважатися документально підтвердженими.
Наведене має значення для правильного оподаткування операцій,
здійснених ТОВ “М'ясний двір Поділля”, а відтак і для
правильного вирішення спору у даній справі.
У новому розгляді справи суду з урахуванням наведеного необхідно
з'ясувати усі обставини, пов'язані з документальним оформленням
здійсненої ТОВ “М'ясний двір Поділля» закупівлі м'яса у живій
вазі, у тому числі вимоги чинного законодавства щодо
обов’язкових реквізитів форм названих квитанцій ПК-2 і ПК-3а, і
здійснити відповідну правову оцінку цих обставин.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9-111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від
25.02.2002 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 18.06.2002 зі справи № 5/505-Н скасувати.
2. Передати справу на новий розгляд до господарського суду
Хмельницької області.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко