ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2002 Справа N 17-2-18/01-9045
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників сторін:
прокурора: Цулейського С.С.;
регіонального відділення Фонду державного майна України по
Одеській області: Андрєєвої Г.Б.;
товариства з обмеженою відповідальністю: Романюка С.В.,
розглянувши касаційне подання прокурора Жовтневого району м.
Одеси (далі – прокурор)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.07.2002
зі справи № 17-2-18/01-9045
за позовом прокурора в інтересах держави в особі регіонального
відділення Фонду державного майна України по Одеській області
(далі – РВ ФДМ)
до відкритого акціонерного товариства “Одеський завод фрезерних
верстатів ім. С.М.Кірова, м. Одеса (далі – ВАТ “ОЗФВ”);
товариства з обмеженою відповідальністю “Капітан”, м. Одеса
(далі – ТОВ “Капітан”);
малого приватного підприємства “Магнетік”, м. Теплодар Одеської
області (далі – МПП “Магнетік”);
Міністерства промислової політики України (далі -
Мінпромполітики України)
про визнання недійсним договору купівлі продажу від 09.01.2001
№ 2,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.03.2002
(суддя Продаєвич В.О.) позовні вимоги задоволено; визнано
недійсним договір купівлі-продажу від 09.01.2001 № 2 між ВАТ
“ОЗФВ” та МПП “Магнетік”; МПП “Магнетік” зобов’язано повернути
державі в особі РВ ФДМ нежитлові приміщення, що розташовані за
адресою м. Одеса, вул. Белінського, 10.
Рішення суду першої інстанції грунтується на документальних
даних про корпоратизацію Державного Одеського заводу фрезерних
верстатів ім. С.М.Кірова. За цими даними спірні нежитлові
приміщення за зазначеною адресою не увійшли до статутного фонду
його правонаступника - ВАТ “ОЗВФ”, а отже це акціонерне
товариство не стало власником спірних нежитлових приміщень.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
17.07.2002 (колегія суддів у складі: Беляновського В.В. –
головуючого, суддів Шевченка Н.А. і Мирошниченка М.А.) рішення
господарського суду Одеської області скасовано; провадження у
справі припинено, а апеляційну скаргу МПП “Магнетік” -
задоволено частково.
Мотивами постанови апеляційної інстанції зазначено те, що
покупцем за заперечуваним договором було МПП “Магнетік”, яке
уклало цю угоду як комісіонер за дорученням комітента –
громадянина Гнашука М.С. Рішенням Біляївського місцевого суду
Одеської області від 14.09.2001 право власності на спірні
нежитлові приміщення визнано за Гнашуком М.С. На думку
апеляційної інстанції неможливо вирішити спір у цій справі без
участі власника, який не має статусу суб’єкта підприємницької
діяльності. З огляду на суб’єктний склад зазначених
правовідносинах спір не підлягає вирішенню у господарських судах
України, а провадження у цій справі підлягає припиненню на
підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційному поданні до Вищого господарського суду України
прокурор просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а
рішення суду першої інстанції у справі залишити без зміни. За
висновком касаційного подання, апеляційна інстанція порушила
припис статті 397 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якого за угодою, укладеною
комісіонером з третьою особою, набуває права і стає зобов’язаним
комісіонер, хоча б комітент був названий в угоді або вступив з
третьою особою в безпосередні відносини по виконанню цієї угоди.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для скасування постанови
апеляційної інстанції.
Предметом спору у справі є питання про правозгідність договору
купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень від 09.01.2001 № 2,
укладеного ВАТ “ ОЗВФ” та МПП “Магнетік”. Сторонами спору у
справі є з одного боку учасники спірного договору, а з іншого
боку - держава в особі РВ ФДМ, інтереси якої представляє
прокурор.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що учасником
заперечуваної угоди з боку покупця є МПП “Магнетік”, яке уклало
цю угоду як комісіонер за дорученням комітента. Згідно з цією
угодою та договором комісії від 03.01.2001 № 1 право власності
на спірні нежитлові приміщення перейшло до комітента –
громадянина Гнашука М.С. Крім того, рішенням Біляївського
районного суду Одеської області від 14.09.2001 право власності
на спірні нежитлові приміщення визнано за Гнашуком М.С.
Інша сторона спору у справі – РВ ФДМ за представництва
прокуратурою інтересів держави обгрунтовує недійсність
заперечуваної угоди посиланням на належність спірних нежитлових
приміщень державі на підставі права власності.
Отже спір у справі виник щодо питання про право власності на
спірні нежитлові приміщення, а тому його вирішення буде прямо і
безпосередньо визначати право власності громадянина Гнашука М.С.
на ці приміщення. За таких обставин громадянина Гнашука М.С. має
бути залучено до участі у справі як іншого відповідача. Однак,
оскільки цей громадянин не має статусу суб’єкта підприємницької
діяльності, апеляційна інстанція дійшла правильного висновку, що
спір у справі із вказаним суб’єктним складом його сторін не
підлягає вирішенню у господарських судах України на підставі
пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.07.2002 зі справи № 17-2-18/01-9045 залишити без зміни, а
касаційне подання без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко