ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2002 Справа N 12/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. – головуючого,
Хандуріна М.І.,
Яценко О.В.,
за участю від Генеральної прокуратури
представників України -прокурор Мандебура О.В.-
посвідчення
№ 38;
від позивача: Касьянова В.М. –
дов. № 78/871/23 від 30.09.02;
Бабенко С.А. – дов. № 78/870-22
від 30.09.02
від відповідача: 1) Ольховець
О.М. – дов. № 9/5-11 від
21.01.02
2) не з’явилися
розглянувши у відкритому Заступника Генерального прокурора
судовому засіданні касаційне України В. Кудрявцева
подання
на рішення господарського суду м. Києва від
22.04.02
за позовом Морського гідрофізичного
інституту НАН України
до 1) Міністерства освіти і науки
України
2) Міністерства фінансів України
про стягнення 66 600 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 22.04.02 господарського суду м. Києва задоволено
позовні вимоги щодо стягнення з Міністерства освіти і науки України
на користь Морського гідрофізичного інституту НАН України 66 600
грн. основного боргу.
Рішення мотивоване тим, що статтями 161, 162 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
договір повинен бути виконаний у відповідності з
умовами договору, одностороння відмова від виконання договору не
допускається.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва заступник
Генерального прокурора України В. Кудрявцев вніс у Вищий
господарський суд України касаційне подання і просить скасувати
рішення, посилаючись на те, що відповідно до ст. 153 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір вважається укладеним, коли між
сторонами в потрібний у належних випадках формі досягнуто згоди по
всіх істотних умовах. Згідно з п. 5.4 договору та п. 2.2
додаткової угоди до нього договір набирає чинності з моменту
перерахування авансових коштів. Умова попередньої оплати є істотною
умовою, отже суд приймаючи рішення порушив норми матеріального
права, а саме ст. 153 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
щодо
істотних умов договору про внесення авансових платежів, які
Міністерством внесені не були.
Судом не прийнято до уваги те, що акт приймання-здачі робіт не
підписано належною особою з боку Міністерства освіти і науки
України.
Крім того, суд визнав причину пропуску строку позовної давності
Морським гідрофізичним інститутом НАН України поважними, і зробив
висновок, що порушене право підлягає захисту. Разом з тим,
закінчення строку позовної давності для пред’явлення позову є
підставою для відмови в позові.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Морський гідрофізичний інститут НАН України та Міністерство у
справах науки і технологій, правонаступником якого є Міністерство
освіти і науки України 15.08.97 уклали договір № 100/885-97 на
розроблення (передачу) наукової і науково-технічної продукції.
18.03.98 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору №
100/885-97, відповідно до якої позивач повинен виконати науково-
дослідні роботи за проектом “Прогноз” у рамках “Національної
програми” на підставі наказу № 56 від 02.03.98 Міністерства з
питань науки і технологій “Про фінансування Національної програми
дослідження і використання ресурсів шельфу Азово-Чорноморського
басейну, інших регіонів світового океану до 2000 року”.
Пунктом 2.1. додаткової угоди № 1 до договору № 100/885-97 від
15.08.97 передбачено, що за виконану науково-технічну роботу згідно
з цим договором замовник перераховує виконавцю в 1998 році
відповідно до Протоколу узгодження ціни на науково-технічну роботу
згідно додатку В до цієї додаткової угоди - 150 000 грн. без ПДВ.
Пунктом 5.4. договору від 15.08.97 сторони передбачили, що договір
набирає чинності з моменту перерахування авансових коштів, який як
встановлено судом був перерахований. Посилання Генеральної
прокуратури України на те, що п. 2.2 додаткової угоди № 1 до
договору від 15.08.97 передбачено, що договір також набирає
чинності з моменту перерахування авансових коштів не може бути
прийнято до уваги, оскільки даним пунктом передбачена поетапна
оплата обсягу робіт з авансовою виплатою в розмірі 25 % від річного
обсягу робіт, яка враховується в оплату робіт при 100 % їх
виконанні.
Відповідно до акту приймання-здачі робіт № 3 від 30.06.98 за
перше півріччя 1998 року позивач виконав роботи по 3 етапу на суму
66 600 грн. Подальше виконання робіт було припинено розпорядженням
Міністерства України у справах науки і технологій № 34 від
17.08.98.
Хід виконання проектів по національній програмі (виконані роботи)
були розглянуті і прийняті з затвердженням наукового звіту на
засіданні науково-технічної ради по “Національній програмі
досліджень і використання ресурсів шельфу Азово-Чорноморського
басейну, інших регіонів світового океану до 2000 року”, протокол №
5 від 04.08.98. Однак, відповідач в порушення п. 3.6 договору не
підписав акт приймання-здачі робіт науково-технічної продукції №
3 від 30.06.98 по 3 етапу.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за виконаний і
прийнятий відповідачем обсяг робіт по 3 етапу склала 66 600 грн.
Згідно зі ст. ст. 161, 162 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений
строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання і
одностороння зміна умов договору не допускається.
Посилання Генеральної прокуратури на те, що судом неправильно
застосовані норми ст. ст. 71, 80 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
щодо відновлення строку позовної давності колегією
суддів також не може бути прийнято до уваги, оскільки сторонами
18.03.98, як вже було вказано вище, була укладена додаткова угода
№ 1 до договору, а розпорядженням № 34 від 17.08.98
Міністерством України у справах науки і технологій призупинено
виконання робіт за даним проектом і договором.
Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг
строку позовної давності починається з дня виникнення права на
позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права, а ст. 78
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
наводить перелік обставин
зупинення перебігу строку позовної давності.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським
судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам
справи і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання заступника Генерального прокурора України
b3duhkhrh.
Рішення від 22.04.02 господарського суду м. Києва у справі №
12/17 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
О.В. Яценкo