ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1.10.2002 Справа N 7/38-21/11
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
“Львівський м’ясокомбінат”
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 25.06.2002 р.
у справі № 7/38-21/11
за заявою Стельмаха Петра Михайловича
до закритого акціонерного товариства “Львівський м’ясокомбінат”
про визнання кредитором,
за участю представників сторін:
від заявника: не з’явився,
від відповідача: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.05.2002р.
(суддя Б.О.Білоус) у заяві Стельмаха Петра Михайловича від
04.04.2002 року до закритого акціонерного товариства “Львівський
м’ясокомбінат” про визнання кредитором, відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.06.2002р. (головуючий, суддя Новосад Д.Ф., судді Михалюк
О.В., Мельник Г.І.) вказану ухвалу суду скасовано, термін
звернення з кредиторськими вимогами поновлено, гр. Стельмаха П.
М. визнано кредитором у справі про банкрутство закритого
акціонерного товариства (ЗАТ) “Львівський м’ясокомбінат”.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції,
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить її скасувати.
На думку скаржника, судом апеляційної інстанції неправильно
застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме,
ст. 14, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно
поновлено пропущений строк для подання заяви гр.Стельмаха П. М.
про визнання його кредитором, оскільки ч. 2 ст. 14 та ч. 5 ст.
31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон)
встановлено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення
строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і
вважаються погашеними.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування норм матеріального та процесуального права при
ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 5 статті 31 Закону вимоги, заявлені після
закінчення строку, встановленого для їх подання, не
розглядаються і вважаються погашеними. Утім цей припис Закону
слід застосовувати у системному зв'язку з іншими нормами Закону
та суміжного законодавства України, а також з врахуванням чинної
редакції Закону.
Так, відповідно до частини 1 статті 14 Закону (у редакції
Закону, яка діяла на час розгляду даного спору), кредитори у
місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому
органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають в
господарський суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника,
а також документи, що їх підтверджують.
Оскільки на час звернення гр.Стельмаха П. М. із заявою цією
нормою не було передбачено, що вказаний процесуальним строк є
присічним, то в силу ст. 53 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Львівський апеляційний господарських
суд мав правові підстави для відновлення цього строку.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Львівський
м’ясокомбінат” залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 25.06.2002 р. - без змін.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій