ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1.10.2002 Справа N 24/102
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача не з’явився
відповідача Л.Литвиненко, С.Панченко
третьої особи не з’явився
розглянув у відкритому ВАТ “Укрнафта”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 02.08.2002
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 24/102
за позовом ТОВ “Бінар”
до ВАТ “Укрнафта”
/третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача –
Українська міжбанківська валютна біржа/
Про стягнення 637500 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.03.2002 /суддя
Шидловська В.В./ позовні вимоги задоволено – на підставі ст. 124
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
стягнуто з відповідача на користь позивача
637500 грн. суми попереднього внеску, сплаченого останнім за
договором купівлі-продажу нафти № А 24/844-Н від 27.09.2001, з
посиланням на припинення дії цього договору згідно п. 9.4
договору в зв’язку з невиконанням зобов’язань покупцем.
Постановою від 02.08.2002 Київського апеляційного господарського
суду /судді: Бенедисюк І.М., Брайко А.І., Львов Б.Ю./ рішення
частково змінено – виключено п. 2 резолютивної частини рішення,
який стосувався відмови в зустрічному позові ВАТ “Укрнафта”, з
огляду на повернення без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зустрічної позовної заяви ухвалою від
06.03.2002 та обумовлену цим відсутність підстав для розгляду по
суті зустрічного позову, а також змінено рішення в частині
розподілу судових витрат між сторонами. В решті рішення залишено
без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.
ВАТ “Укрнафта” у поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові,
посилаючись на те, що договір купівлі-продажу нафти не припинив
чинності, оскільки згідно зі ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Окрім того, відповідач вказує на те, що згідно п. 5.2 договору
купівлі-продажу від 27.09.2001 сума попереднього внеску
зараховується в попередню оплату за нафту під час здійснення
останнього платежу, а згідно п. 9.5 договору у випадку
відсутності попередньої оплати за нафту з боку покупця,
продавець /ВАТ “Укрнафта”/ не відшкодовує покупцю /позивачу/
понесені збитки, в т.ч. і суму попереднього внеску.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали /фактичні
обставини/ на предмет повноти їх встановлення і правильності
юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та
постанова – скасуванню з ухваленням нового рішення про передачу
справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних
підстав.
На спірні правовідносини, які склалися навколо обставин
невиконання позивачем /покупцем/ зобов’язань по оплаті обсягів
нафти, придбаних у позивача за договором купівлі-продажу від
27.09.2001, поширюється дія ст.ст. 162, 216, 232 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, що не враховано судом першої та апеляційної
інстанцій.
Відповідно до п. 4.3.1 договору біржа /третя особа/ перерахувала
відповідачу попередній внесок в сумі 637500 грн., сплачений
останнім за участь в аукціоні по продажу нафти. За умовами
договору продаж нафти мав здійснюватися на умовах 100%
передплати. Однак, покупець оплату здійснив лише частково і
вказані обставини з достовірністю встановлено судом.
Водночас відповідно до п. 9.4 договору підставою припинення його
дії може бути відсутність попередньої оплати за нафту з боку
покупця на протязі 5 днів з визначеної договором дати з
обов’язковим повідомленням покупця про припинення дії договору
не пізніше, ніж за 3 дня до дати припинення договору. Зазначений
пункт договору купівлі-продажу відповідає вимогам ст. 232 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно яких продавець /відповідач/ вправі
відмовитись від договору у разі наявності попередньої відмови
покупця /позивача/ на порушення умов договору заплатити за
придбану річ встановлену ціну.
З огляду на це передчасними визнаються висновки суду першої та
апеляційної інстанції про припинення дії договору згідно пункту
9.4 договору, оскільки при направленні відповідачем листа від
24.10.2001 № 29 рн-10/290 не дотримано строки обов’язкового
повідомлення позивача про припинення договору, передбачені п.
9.4 договору, а з матеріалів справи не вбачається внесення
сторонами до договору купівлі-продажу від 27.09.2001 будь-яких
змін чи доповнень щодо скорочення терміну попередження позивача
про припинення дії договору. Судом першої та апеляційної
інстанції не перевірено обставини наявності чи відсутності
відмови продавця від договору в порядку ст. 232 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Натомість наявна відмова позивача /покупця/ здійснити розрахунки
з відповідачем у встановлений договором термін може бути проявом
односторонньої відмови покупця від виконання зобов’язання, яка
згідно імперативних вимог ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не
допускається.
З цих же мотивів помилковими вважаються висновки суду
апеляційної інстанції про встановлення пунктом 9.4 договору
можливості припинення його дії в разі невиконання зобов’язань
покупцем, оскільки останні дії позивача не виключають наявність
односторонньої відмови від виконання договору. Окрім того, слід
зазначити, що згідно зі ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином
/п. 9.1 договору/, а ст.ст. 216-223 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
/глава
19/ не передбачено таких підстав припинення зобов’язань як
невиконання зобов’язання однією з сторін цивільної угоди.
В розрізі вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оцінки
доказів в їх сукупності та враховуючи наведене, суду першої
інстанції при новому розгляді справи слід ретельно перевірити
доводи скаржника щодо відсутності припинення чинності договору
купівлі-продажу від 27.09.2001 згідно п. 9.4 цього договору.
Передчасними вважаються висновки апеляційного господарського
суду щодо відсутності у попереднього внеску, отриманого
продавцем /відповідачем/ ознак завдатку, оскільки згідно з п. п.
5.2, 9.5 договору сума попереднього внеску враховується при
здійсненні останнього платежу і не відшкодовується покупцю в
разі невиконання останнім зобов’язань по оплаті придбаного
товару.
Водночас відповідно до ст. 195 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
завдатком
визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін
в рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні і в
разі невиконання договору стороною, яка дала завдаток, він
залишається у іншої сторони.
Окрім того, судом апеляційної інстанції допущено суттєві
процесуальні недоліки в резолютивній частині постанови, оскільки
п. 5 резолютивної частини, який стосується повороту виконання
рішення від 27.03.2002, прямо протирічить пункту 4 резолютивної
частини та змісту мотивувальної частини постанови та свідчить
про порушення судом вимог ч. 1 ст. 122 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Адже, судом апеляційної інстанції нове рішення про відмову в
позові не приймалося, а апеляційну скаргу відповідача залишено
без задоволення.
Зазначеним вище обставинам, які безпосередньо стосуються
предмету даного господарського спору, судом першої та
апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки, а
згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст.
111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в
зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне
значення для правильного вирішення даного спору та їх подальшого
врахування в сукупності з фактичними обставинами, встановленими
судом першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 – 111-12,
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Укнафта” задовольнити частково.
Рішення від 27.03.2002 господарського суду м. Києва та постанову
від 02.08.2002 Київського апеляційного господарського суду у
справі № 24/102 скасувати з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський