ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2002 Справа N 23/269
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Маріупольське спеціалізоване управління-572”
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
13.06.2002р.
у справі № 23/269 господарського суду Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Маріупольське спеціалізоване управління-572”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
“Азовзалізобетон”
про стягнення 2000грн.
за участю представників:
ТОВ “Маріупольське спеціалізоване управління –572” – не
з’явився;
ТОВ “Азовзалізобетон” – Богатир І.В. за дов. від 30.09.2002р.
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Маріупольське
спеціалізоване управління-572” звернулося до господарського суду
Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з
обмеженою відповідальністю “Азовзалізобетон” 2000грн. в рахунок
відшкодування збитків (а.с.6-7). В обгрунтування заявленого
позову, позивач зазначив, що йому заподіяно шкоди у вигляді
витрат, понесених у зв’язку з оплатою юридичних послуг та
представництва його інтересів у господарському суді при розгляді
заяви відповідача про відновлення строку пред’явлення наказу до
виконання.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2002р.
у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.27). При цьому,
суд виходив з того, що:
- звернення ТОВ “Азовзалізобетон” з заявою про відновлення
пропущеного строку пред’явлення наказу суду до виконання та
апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції є
правомірними діями, а шкода, заподіяна правомірними діями,
підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом;
- позивач не вказує у відповідності з якою нормою він має
право на відшкодування шкоди, заподіяної правомірними діями
відповідача.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
13.06.2002р. рішення господарського суду Донецької області від
17.04.2002р. залишено без змін (а.с.41).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ
"Маріупольське спеціалізоване управління –572” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та
просить їх скасувати, прийнявши рішення про задоволення
заявлених вимог.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд
дійшов невірного висновку щодо правомірності дій відповідача,
оскільки ст.ст. 1, 119 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачають
процесуальне право на звернення до суду за захистом порушеного
права, однак, лише прийнявши рішення, суд встановлює
правомірність або безпідставність такого звернення (у випадку
відмови у позові).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті
встановив, що відповідачу ухвалою господарського суду Донецької
області від 22.10.2001р., яка залишена без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2002р.,
відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного
строку для пред’явлення наказу до виконання.
При розгляді поданої заяви та перегляді у апеляційному порядку
винесеної за результатами її розгляду ухвали, брав участь
представник позивача, відшкодування витрат по оплаті юридичних
послуг якого є предметом розгляду у даній справі.
Разом з тим, суд першої інстанції, порушуючи провадження за
позовом ТОВ “Маріупольське спеціалізоване управління–572” про
відшкодування таких витрат та розглядаючи по суті подану
позивачем позовну заяву, не взяв до уваги те, що питання про
відшкодування таких витрат здійснюється в іншому порядку.
Так, відповідно до ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за
проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,
витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у
місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та
інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Питання про розподіл таких витрат, у тому числі про
відшкодування вже понесених сторонами витрат, здійснюється у
порядку, встановленому ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У випадку, якщо питання про розподіл судових витрат судом при
розгляді справи не вирішено, сторона не позбавлена права
звернутися з заявою про винесення додаткового рішення або
ухвали.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 88 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд має право, зокрема, за заявою сторони прийняти
додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл
господарських витрат.
Отже, чинне на момент розгляду заяви про відновлення пропущеного
процесуального строку та розгляду даної справи законодавство
передбачало та передбачає вирішення питання про розподіл судових
витрат в іншому порядку, без порушення нового провадження у
справі за такою заявою.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції допустив порушення
норм процесуального права порушивши та розглянувши по суті
подану позивачем заяву, що залишено без уваги судом апеляційної
інстанції.
За таких обставин прийняті у справі постанова Донецького
апеляційного господарського суду від 13.06.2002р. та рішення
господарського суду Донецької області від 17.04.2002р.
підлягають скасуванню, а провадження у справі припиненню.
Перераховане скаржником державне мито з позовної заяви,
апеляційної та касаційної скарг підлягає поверненню скаржнику з
державного бюджету на підставі п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47,п. 1 ст. 80, ст.ст.
111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Маріупольське спеціалізоване управління-572” задовольнити
частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
13.06.2002р. та рішення господарського суду Донецької області
від 17.04.2002р. скасувати.
3. Провадження у справі припинити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю
“Маріупольське спеціалізоване управління-572” з державного
бюджету державне мито сплачене: з позовної заяви у розмірі
51грн., апеляційної та касаційної скарг у розмірі по 25,50грн. з
кожної.
5. Доручити видати довідку на виконання п. 4 резолютивної
частини даної постанови господарському суду Донецької області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.