ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1.10.2002 Справа N 2-8/1542-2002
м. Київ
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Чорноморський комбікормовий завод”
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 20.03.2002 р.
у справі № 2-8/1542-2002
за позовом приватного підприємця (ПП) Мхитаряна Геннадія
Володимировича
до відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Чорноморський
комбікормовий завод”
про стягнення 80343, 70 грн.,
та за зустрічним позовом ВАТ “Чорноморський комбікормовий завод”
до ПП Мхитаряна Геннадія Володимировича
про стягнення пені та заборгованості за надані послуги за
зберігання зерна у сумі 36710,0грн.
за участю представників сторін:
від позивача -1 : Мхитарян Г.В.:
від відповідача -1 : Сухова Л.В. (довіреність № 44 від
16.09.2002 р.),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.01.-18.01.2002 р. (суддя Чумаченко С.А.) у позові ПП
Мхитаряна Г.В. до ВАТ “Чорноморський комбікормовий завод” про
стягнення 80343,70 грн. відмовлено, а зустрічний позов ВАТ
“Чорноморський комбікормовий завод” до ПП Мхитаряна Г.В. про
стягнення пені та заборгованості за надані послуги за зберігання
зерна у сумі 36710,0 грн. задоволено частково у сумі 14 684,0
грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 20.03.2002 р. (головуючий, суддя Черткова І.В., судді Фенько
Т.П. , Градова О.Г.) вказане рішення скасовано, позов ПП
Мхитаряна Г.В задоволено частково у сумі 69925,0 грн., у
зустрічному позові ВАТ “Чорноморський комбікормовий завод”
відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки на день
закінчення строку зберігання зерно на складі відповідача – ВАТ
“Чорноморський комбікормовий завод” було відсутнє, а сторони не
досягли згоди щодо умов розрахунків, то згідно з п. 3.3.
укладеного між ними договору схову зерна № 83 від 15.07.2000 р.
у позивача – ПП Мхитаряна Г.В. виникло право на відшкодування
вартості зерна за заставною ціною. При цьому суд апеляційної
інстанції керувався ст. 423 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач – ВАТ
“Чорноморський комбікормовий завод” звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить
скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду
першої інстанції залишити без змін.
На думку скаржника, судом апеляційної інстанції порушено норми
матеріального права, зокрема, ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
ст. 5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також неправильно застосовано
норми ст.ст. 419, 421, 423 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на
підставі фактичних обставин справи застосування норм
матеріального права при ухваленні оскаржуваної постанови,
знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено
договір схову зерна № 83 від 15.07.2000 р. відповідно до якого,
на зберігання було передано 150 т урожаю 2000 р.
Цим договором сторони дійшли згоди щодо таких умов:
- видача зерна за вимогою особи, що передала зерно на схов
здійснюється за її попередньою заявою за п’ять днів до видачі
(п. 2.7 договору);
- особа, що здала зерно на схов зобов’язана розпорядитися своїм
зерном до 01.06.2001 р. та зняти його із зберігання (п. 4.1.
договору);
- дія вказаного договору припиняється виконанням сторонами своїх
зобов’язань (п. 7.1 договору).
Згідно акту звірки від 15.05.2001 р. залишок зерна на зберіганні
складав 69925 кг (а.с.13).
Із матеріалів справи вбачається, що ВАТ “Чорноморський
комбікормовий завод” (відповідач) надіслав до ПП Мхитаряна Г.В.
(позивач) “гарантійний лист” від 31.05.2001 р. № 135 (а.с. 6),
яким повідомив останнього, що умови укладеного договору ним не
виконані, тобто пшениця 3-го класу у кількості 69925 кг
відсутня. Разом з тим відповідач просив реалізувати йому
втрачену пшеницю за ціною 850 грн., у т.ч. ПДВ за одну тону, а
оплату у сумі 55531,59 грн. гарантував здійснити у липні 2001
р., або повернути у цьому ж місяці пшеницю 3-го класу за ціною
500 грн., у т.ч. ПДВ за одну тону у кількості 111063 кг пшениці.
ПП Мхитарян Г.В. претензією від 13.09.2001 р. № 138 (а.с. 14)
повідомив відповідача про те, що умови, викладені у листі від
31.05.2001 р. № 135, є для нього неприйнятними і просив
розрахуватися з ним за втрачене зерно у кількості 69925 кг за
заставною ціною у розмірі 1000,0 грн. за одну тону як то
передбачено умовами договору (п. 3.3. та п 4.3.), а також
відшкодувати йому заподіяні втратою зерна збитки у вигляді
неодержаного доходу у розмірі 10 418,70 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду
апеляційної інстанції про те, що сторонами не було досягнуто
згоди щодо умов розрахунків, у зв’язку з тим, що до дня
закінчення строку зберігання зерно на складі відповідача було
відсутнє.
Твердження скаржника про те, що ВАТ “Чорноморський комбікормовий
завод” не мав можливості повернути позивачу охоронюване зерно
тому, що письмові заявки про зажадання ПП Мхитаряном Г.В.
вказаного зерна не надходили, колегією суддів не береться до
уваги, оскільки п. 2.7 договору форма вимоги (письмова чи усна)
про видачу зерна не визначена.
Крім того, згідно зі ст. 415 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, що
здала майно на схов, вправі в будь-який час зажадати його від
охоронця, а охоронець зобов'язаний повернути майно на першу
вимогу особи, що здала його на зберігання, незалежно від строку
схову. Названа норма, також не визначає форми вимоги щодо
повернення майна, яке здано на схов.
Разом з тим, факт невиконання ВАТ “Чорноморський комбікормовий
завод” своїх зобов’язань за договором схову, зокрема,
відсутність у нього охоронюваного зерна підтверджується його
листом від 31.05.2001 р. № 135, якому суд апеляційної інстанції
дав правильну оцінку, встановивши факт втрати пшениці 3-го
класу.
Відповідно до ст. 423 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
коли на схов здано
речі, визначені в договорі лише родовими ознаками, то при
відсутності іншої угоди ці речі переходять у власність охоронця,
і він зобов'язаний повернути стороні, яка здала їх на схов,
рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і
якості.
Утім, п. п. 3.3. договору схову зерна № 83 від 15.07.2000 р.
передбачено, що для гарантії повернення зерна встановлена
заставна ціна у розмірі одна тисяча гривень за тону, а згідно з
п. п. 4.3. договору охоронець відповідає за пошкодження, втрату
чи невиправдану нестачу охоронюваного зерна у розмірі втраченого
зерна, зерна, якого не вистачає чи пошкодженого зерна за
заставною ціною.
Вказані умови договору є випадковими умовами, оскільки ними були
змінені положення диспозитивних норм, які регулюють
правовідносини сторін за договором схову, тому після укладення
договору вони стають обов’язковими для сторін на рівні з
істотними та звичайними умовами для даного виду договору.
Таким чином, твердження скаржника про те, що судом апеляційної
інстанції неправильно застосовано норми ст.ст. 153, 419, 421,
423 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є безпідставними.
В силу ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду
апеляційної інстанції про те, що оскільки позивачем була
втрачена можливість одержати зерно із зберігання, то у нього
виникло право на відшкодування вартості зерна за заставною ціною
відповідно до умов укладеного сторонами договору схову зерна №
83 від 15.07.2000 р.
Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не
заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх фактичних
обставин справи, встановлених судами двох інстанцій, вони не
впливають на вирішення даного спору по суті.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Чорноморський комбікормовий завод” залишити без задоволення, а
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
20.03.2002 р. у справі № 2-8/1542-2002, - без змін.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій