ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2002 Справа N 17-2-2/02-3409
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Борденюк Є.М.
суддів: Яценко О.В., Харченка В.М.
розглянув касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України
у Малиновському районі м. Одеси
на постанову від 03.07.2002 р. Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 17-2-2/02-3409 господарського
суду Одеської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
холдингової компанії “Краян” (далі
– ВАТ ХК “Краян”)
до Управління пенсійного фонду України
у Малиновському районі м. Одеси
(далі – УПФУ у Малиновському районі
м. Одеси)
Про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли Євлаш О.В. – дов. від 02.01.2001 р.
участь представники: № 101
від позивача: не з’явилися
від відповідача:
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., доводи представника
позивача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
ВАТ ХК “Краян” звернулася до господарського суду Одеської
області з позовом про визнання недійсним рішення УПФУ у
Малиновському районі м. Одеси щодо стягнення з ВАТ ХК “Краян”
1035008,49 грн. згідно з повідомленням № 3 від 26.03.2002 р.,
мотивуючи своє звернення тим, що вимоги відповідача, викладені в
акті перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності
сплати збору до Пенсійного фонду України від 25.03.2002 р. та у
повідомленні № 3 від 26.03.2002 р., є необґрунтованими та
незаконними.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.04.2002 р.
позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що оскаржуване рішення начальника
УПФУ у Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання позивача
сплатити відповідачу заборгованість у сумі 1035008,49 грн. не
відповідає чинному законодавству, тому повинно бути визнано
недійсним.
Відповідач звернувся до апеляційної інстанції зі скаргою на
рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2002 р.,
посилаючись на те, що вказане рішення є незаконним та підлягає
скасуванню через невідповідність висновків, викладених у рішенні
суду, обставинам справи та порушення норм чинного законодавства.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
03.07.2002 р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а
рішення у справі – без зміни з тих же підстав.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 03.07.2002 р. з проханням скасувати
даний процесуальний документ, як незаконний та такий, що
прийнятий з порушенням норм матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
збір на обов’язкове пенсійне страхування належить до
числа загальнодержавних податків (обов’язкових платежів).
Ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлюючи
черговість задоволення вимог кредиторів, відносить задоволення
вимог щодо сплати податків і зборів, обов’язкових платежів до
третьої черги.
Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 1999 р. порушено
справу за № 17-2/1017 про банкрутство компанії “Краян”.
Кредиторами компанії “Краян” визнані, поряд з іншими, УПФУ у
Малиновському районі м. Одеси з майновими вимогами, які
ґрунтуються на зобов’язаннях боржника по нарахуванню та сплаті
збору до Пенсійного фонду в зв’язку з нарахуванням та виплатою
заробітної плати, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю і
здоров’ю громадян при виконанні трудових обов’язків, в загальній
сумі 859084 грн. (недоїмка згідно звіту боржника за 1 квартал
1999 р., пеня, пільгові пенсії та регресні вимоги), а також
фізичні особи з сумою вимог 3526000 грн.
В ході виконання затвердженого господарським судом плану санації
боржника керуючим санацією в період з 4 по 27.12.2001 р. із
спеціального рахунку отримано для погашення кредиторської
заборгованості 2494500 грн. і ця сума виплачена в погашення
кредиторської заборгованості фізичним особам. Дана сума є
кредиторською заборгованістю по заробітній платі працівникам
боржника, яка виникла до 1999 р., і погашалась в порядку,
передбаченому Законом України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
. За таких
обставин посилання відповідача на те, що вказана виплата
фізичним особам кредиторської заборгованості підпадає під дію
законодавства, що регулює відносини по збору на обов’язкове
пенсійне страхування, в зв’язку з чим було складено акт
перевірки від 23.-3.2002 р., а на його підставі – повідомлення
за № 3 від 26.03.2002р. про сплату боржником страхового збору на
обов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1035008 грн. 49
коп. , є безпідставними.
За таких обставин, так як погашення кредиторської
заборгованості, що виникла у червні 1999 р., не є поточною
заробітною платою, воно не є об’єктом оподаткування.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України у
Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 03.07.2002 р. у справі
№ 17-2-2/02-3409 залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
03.07.2002 р. у справі № 17-2-2/02-3409 залишити без зміни.
Головуюча Борденюк Є.М.
Судді: Яценко О.В.
Харченко В.М.