ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1.10.2002 Справа N 11/719
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Мілевського Й.Р., Чернова Є.В.
за участю представників
позивача Холявчука О.В.
відповідача Сахна О.М., Рояка С.Б.
розглянувши касаційну
скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Системи
автоматизації”
на постанову від 21.06.2002 р
Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2002
у справі 11/719
за позовом Державної податкової інспекції у
Радянському районі м. Києва
до ТОВ “Системи автоматизації”
- Приватного підприємства
“Некстім” (далі – ПП “Некстім”)
Про визнання угоди недійсною
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2001 р. (суддя
Кот О.В.) відмовлено в задоволенні позову про визнання угод
недійсними на підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Рішення
мотивовано тим, що мета укладення угоди була відома і вона не
була завідомо суперечна інтересам держави і суспільства.
Визнання Фастівським районним судом Київської області недійсними
установчих документів та свідоцтва про реєстрацію ПП “Некстім”
не може бути підставою для висновку про те, що всі укладені
таким підприємством угоди укладені з метою, суперечною інтересам
держави і суспільства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.06.2002 (колегія суддів у складі: Островича С.Е. –
головуючий, Алданової С.О., Волинця А.П.) рішення місцевого суду
скасовано, позов задоволено: угоду № 02/11-2000 від 01.11.2000,
укладену між ТОВ “Системи автоматизації” і ПП “Некстім” визнано
недійсною на підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
; стягнено з
ТОВ “Системи автоматизації” до державного бюджету 30250,00 грн.;
стягнуто з ПП “Некстім” на користь ТОВ “Системи автоматизації”
30250 грн., отриманих за угодою № 02/11-200 від 01.11.2000. При
прийнятті постанови апеляційний суд керувався рішенням
Фастівського районного суду Київської області від 22.06.2001 у
справі № 2-311/2001 р.; роз’ясненням президії Вищого
господарського суду України від 26.04.2002 р. № 04-5/491 “Про
внесення змін і доповнень до роз’яснення президії Вищого
арбітражного суду України” від 12.03.99 № 02-5/111 “Про деякі
питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод
недійсними; вимогами ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
”.
Поданою касаційною скаргою ТОВ “Системи автоматизації” просить
Вищий господарський суд України постанову апеляційного суду
скасувати вважаючи її такою, що прийнята з неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права:
апеляційна скарга розглянута з порушенням встановленого ст. 102
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
двомісячного строку; в порушення п. 3
абз. 2 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в постанові не зазначено
прізвище судді господарського суду м. Києва який прийняв
рішення; апеляційний перегляд здійснено без участі в засіданні
суду представників відповідачів; мотивувальна частина постанови
містить посилання на рішення Печерського районного суду м.
Києва, але в матеріалах справи немає жодного документа про таке
рішення; в резолютивній частині не вказано про повернення
державного мита з бюджету; в постанові не вказано підстав
визнання недійсною угоду; апеляційний суд вийшов за межі
позовних вимог, вирішивши стягнути з ТОВ “Системи автоматизації”
до державного бюджету 30250,00 грн.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
апеляційним судом при прийнятті оскарженої постанови та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні суду представників
позивача і скаржника дійшла висновку, що вона підлягає залишенню
без змін, а касаційна скарга без задоволення з наступних
підстав.
01.11.2000 р. ТОВ “Системи автоматизації” (замовник) і ПП
“Некстім” (виконавець) уклали договір № 02/11-2000 на виконання
робіт по виготовленню поліграфічної продукції (у відповідності з
додатками до договору). Загальна сума, сплачена ТОВ “Системи
автоматизації” на виконання умов договору на користь ПП
“Некстім” 30250,00 грн., в т.ч. ПДВ 5035,42 грн.
ПП “Некстім” зареєстровано Радянською районною
держадміністрацією м. Києва, про що свідчить свідоцтво про
державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та запис
в журналі обліку реєстрації № 12706 від 31.05.2000 р.
В ході розробки оперативних заходів працівники ДПІ у Радянському
(тепер Шевченківському) районі м. Києва встановлено, що гр-н
Срібний М.В., який в статуті ПП “Некстім” вказаний як власник
цього підприємства ніякого відношення до нього не має: підпис на
Статуті не вчиняв, свій паспорт для реєстрації підприємства
нікому недавав. Про діяльність ПП “Некстім” гр-ну Срібному М.В.
нічого не відомо, установчі документи підприємства в органах
державної влади він не реєстрував, дозвіл на виготовлення
печатки підприємства в установленому порядку він не отримував,
заяву до ДПІ у Радянському районі м. Києва на отримання
свідоцтва платника ПДВ (податку на додану вартість) не подавав.
Рішенням Фастівського районного суду Київської області від
22.06.2001 у справі № 2-311/2001 р за позовом ДПІ у Радянському
районі м. Києва до Срібного М.В. визнано недійсним свідоцтво про
державну реєстрацію ПП “Некстім” та Статут ПП “Некстім” на
підставі того, що це підприємство було засновано без згоди гр-на
Срібного М.В. – особи, яка за установчими документами є
власником приватного підприємства та підписи, які вчинені на
установчих документах останньому не належать.
Згідно ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної
справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
Фактичні обставини справи: заснування підприємства на підставну
особу, укладення в подальшому цим підприємством угоди та
несплата податків за цією угодою правомірно визначено
апеляційним судом, що укладаючи спірну угоду ПП “Некстім” діяло
з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від
оподаткування, що суперечить інтересам держави і суспільства і
відповідно до вимог ст. 49 КЦ України зумовлює визнання спірної
угоди недійсною. Окрім того, переслідуючи мету, суперечну
інтересам держави і суспільства, ПП “Некстім” в Статуті вказано
неправдиві відомості місцезнаходження підприємства, що не
свідчить про його наміри займатись підприємницькою діяльністю з
додержанням норм чинного законодавства.
Статтею 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що якщо угода
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам і суспільства,
то при наявності умислу у однієї з сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане
останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується
в доход держави.
Частиною 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду.
Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану апеляційним
судом обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах
справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення
касаційної скарги не вбачає.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального
права, на що посилається у скарзі скаржник, може бути підставою
для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це
порушення призвело до прийняття неправильного рішення (ст. 104
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Оскаржена постанова апеляційного суду
вважається касаційним судом такою, що відповідає вимогам чинного
законодавства. Порушення норм процесуального права, передбачені
ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, які є в будь-якому випадку
підставою для скасування постанови суду, в матеріалах справи
відсутні.
Що стосується описки допущеної в постанові апеляційного суду (на
арк.4 постанови помилкового вказано Печерський районній суд м.
Києва замість Фастівського районного суду), а також не вирішення
питання про розподіл господарських витрат або повернення
державного мита з бюджету, то ці недоліки повинні бути усунені
Київським апеляційним господарським судом в порядку,
передбаченому ст.ст. 88, 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-
11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Постанову Київського апеляційного господарського суду
від21.06.2002 у справі № 11/719 залишити без змін, а касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Системи
автоматизації” без задоволення.
2.Зобов’язати Київський апеляційний господарський суд прийняти
додаткове рішення щодо розподілу господарських витрат або
повернення державного мита з бюджету в порядку, передбаченому
ст. 88 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також винести ухвалу про
виправлення описок, не зачіпаючи суті рішення в порядку,
передбаченому ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Головуючий В.Овечкін
Судді: Й.Мілевський
Є.Чернов