ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
28.10.2002
Щодо віднесення дисконту за векселями, отриманими
за відвантажену продукцію, до валових витрат
Відповідач не з'явився, про час і місце розгляду касаційної
скарги повідомлений належно.
Розглянуто у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "З" на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
N 02-5/9-7/26/1/6/70 від 29 квітня 2002 року за позовом Відкритого
акціонерного товариства "З" до Державної податкової інспекції у
"..." районі міста Запоріжжя про визнання недійсним рішення ДПІ у
"..." районі від 12 вересня 2001 року N 320-23/02-00152371.
6 грудня 2001 року Відкритим акціонерним товариством "З"
заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у "..." районі
від 12 вересня 2001 року N 320-23/02-00152371, яким позивачеві
донараховано 12300 грн. податку на прибуток та 3075 грн. штрафу за
його несплату. Позовні вимоги мотивовані тим, що з боку товариства
допущено завищення суми валових витрат, за яке до нього
застосовані фінансові санкції. Позивач вважав правомірним
віднесення дисконту за векселями, отриманими за відвантажену
продукцію, до валових витрат на підставі підпункту 5.2.1 пункту
5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як витрат, пов'язаних із веденням
виробництва та продажем продукції.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 7 лютого
2002 року задоволені позовні вимоги. Оспорене рішення податкової
інспекції визнане недійсним через невідповідність його приписам
чинного законодавства. Визнано, що, згідно зі статтею 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
дисконти зі спірних операцій правомірно віднесені товариством до
валових витрат. Зокрема судом було враховано, що реалізація
простих векселів, які отримані позивачем за відвантажену
продукцію, не є операцією з торгівлі цінними паперами, тому не
повинен вестися й окремий облік фінансових результатів операцій за
правилами пп. 7.6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а отже, відсутні правові підстави для
висновку про реалізацію спірних векселів за окремими операціями в
контексті оподаткування.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою
від 29 квітня 2002 року перевірене рішення господарського суду
Запорізької області скасував. У позові відмовив.
Визнав оспорюване рішення податкової інспекції таким, що
відповідає приписам податкового законодавства, з таких підстав.
Перша операція платника податку - векселетримача є операцією
відвантаження товарів згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3
статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, тобто збільшення валового доходу відбулося за датою
відвантаження товарів. Друга операція - реалізація векселя третій
особі, і кошти, отримані за цей вексель, згідно з приписом
підпункту 11.3.1 названого Закону, як операція зарахування коштів
від покупця за реалізацію векселя, не відноситься до складу
валового доходу платника податку. Водночас зазначено, що з
урахуванням пункту 1.10 та підпункту 1.11.3 статті 1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з
метою оподаткування суми дисконту не відносяться до витрат,
пов'язаних з нарахуванням, оплатою процентів за борговими
зобов'язаннями, в зв'язку з веденням господарської діяльності.
Відкрите акціонерне товариство "З" не погодилося з постановою
апеляційної інстанції, просить касаційну інстанцію скасувати цю
постанову як прийняту за неправильного застосування матеріального
права, зокрема статті 5, 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а рішення у справі залишити
без змін з мотивів, у ньому викладених.
Відзив ДПІ у "..." районі на касаційну скаргу не надходив.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу за участю
представників позивача, які підтримали доводи касаційної скарги,
заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., Вищий господарський
суд України зазначає таке.
Дослідивши всі в сукупності обставини справи, суд першої
інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність
віднесення дисконту до складу валових витрат позивача.
За таких обставин справи касаційна скарга підлягає
задоволенню, постанова апеляційного суду скасовується, а рішення у
справі залишається без змін.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29 квітня 2002 року у справі N 1/6/70 скасувати.
Рішення господарського суду Запорізької області від 7 лютого
2002 року у цій справі залишити без змін.
Видачу наказу на звернення виконання постанови апеляційного
суду доручити господарському суду Запорізької області.