ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2002 Справа N 5/274-25/54
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П.
за участю представників:
позивача: не з’явились,
відповідача: Радика Б.А.,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Сокальському районі Львівської області (далі – державна
податкова інспекція)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.06.2002
зі справи № 5/274-25/54
за позовом закритого акціонерного товариства
“Львівсистеменерго”, м. Червоноград Львівської області
до державної податкової інспекції
про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції
від 08.06.2001 № 178-230-05481694/1952 у частині застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.02.2002
(суддя Г.Якімець) позовні вимоги задоволено: рішення державної
податкової інспекції від 08.06.2001 № 178-230-05481694/1952
визнано недійсним у частині застосування фінансових санкцій у
сумі 1067,80 грн. за перевищення встановлених строків
використання виданої під звіт готівки і у сумі 21310,48 грн. за
витрачання готівки з виручки від наданих послуг за наявності
податкової заборгованості. Рішення суду мотивовано тим, що
відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
засади відповідальності визначаються
виключно законами, тому Указ Президента України від 12.06.95 №
436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки” (далі – Указ), яким встановлено
відповідальність за відповідні правопорушення, не може бути
застосовано у визначенні юридичної відповідальності.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.06.2002, прийнятою колегією суддів у складі: Процика Т.С. –
головуючого, суддів Галушко Н.А. і Юрченка Я.О., рішення
господарського суду залишено без зміни з тих же підстав.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
державна податкова інспекція просить скасувати судові акти зі
справи з посиланням на неправильне застосування судовими
інстанціями згаданого пункту 22 частини першої статті 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. На думку державної
податкової інспекції, відповідні приписи не стосуються бюджетних
і податкових відносин; санкції за порушення норм податкового
законодавства можуть визначатись не тільки законами, але й
Указами Президента України, тому штрафні санкції до закритого
акцІонерного товариства “Львівсистеменерго” застосовано
правомірно.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
повідомлено про час і місце розгляду
скарги Вищим господарським судом України. Представник позивача у
судове засідання не з’явився.
У судовому засіданні представником державної податкової
інспекції надано копію наказу державної податкової адміністрації
Львівської області від 13.06.2002 № 107, відповідно до якого
створено Червоноградську об’єднану державну податкову інспекцію
на базі ліквідованих державних податкових інспекції у місті
Червонограді та Сокальському районі.
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального і процесуального права і заслухавши представника
державної податкової інспекції, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про необхідність скасування судових актів зі
справи і направлення справи на новий розгляд з таких підстав.
Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що виключно законами України
визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння,
які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними
правопорушеннями, та відповідальність за них. Приписи цієї норми
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
не стосуються публічно-
правових відносин, що підтверджується рішенням Конституційного
Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого
акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” щодо
офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті
92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, частин першої, третьої
статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про
адміністративні правопорушення (справа про відповідальність
юридичних осіб) від 30.05.2001 № 7-рп/2001.
За змістом Указу предметом його регулювання є відносини публічно-
правового характеру, а передбачена ним відповідальність є
публічно-правовою. Указ видано на підставі статті 25
Конституційного Договору між Верховною Радою України і
Президентом України про основні засади організації та
функціонування державної влади і місцевого самоврядування в
Україні на період до прийняття нової Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, відповідно до якої Президент України мав право
видавати укази з питань економічної реформи, не врегульованих
законодавством України, які діють до прийняття відповідних
законів. Питання стосовно застосуванням штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання норм з обігу готівки законодавчими
актами України не врегульовано.
Отже судові інстанції у справі не мали правових підстав для
висновку з посиланням на пункт 22 частини першої статті 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
про те, що Указом Президента
України не може бути встановлено відповідальність за відповідні
правопорушення, а норми Указу не повинні застосовуватись у
визначенні юридичної відповідальності.
Відповідно до пункту 4 статті 10 Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
та статті 3 Указу
контроль за додержанням норм з регулювання обігу готівки
здійснюють органи державної податкової служби, а згідно з
пунктом 7 статті 11 названого Закону цим органам надано право
застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян
санкції у порядку і розмірах, встановлених законом.
У зв’язку з висновком про те, що Указом Президента України не
може бути визначена юридична відповідальність за порушення норм
з регулювання обігу готівки, судові інстанції у справі не
вважали за необхідне давати правову оцінку наявності чи
відсутності факту правопорушення, за яке до позивача застосовано
штрафні санкції. Проте з урахуванням помилковості такого
висновку відповідна обставина має суттєве значення для
правильного вирішення спору і повинна бути встановлена під час
нового розгляду справи.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.02.2002
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.06.2002 зі справи № 5/274-25/54 скасувати.
2. Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В.Селіваненко