ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
26.09.2002 Справа N 20/620
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Енерго-Інвест”
на рішення від 11.12.2001 року господарського суду м. Києва
у справі № 20/620
за акціонерного комерційного банку “Легбанк”
позовом
до - товариства з обмеженою відповідальністю “ДП Скіт”,
- товариства з обмеженою відповідальністю “Карсам”
про визнання недійсними договорів
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 11.12.2001 року господарського суду м. Києва (суддя
В.Андрієнко) на підставі статті 48 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визнано недійсними укладені між
товариством з обмеженою відповідальністю “ДП Скіт” і товариством
з обмеженою відповідальністю “Карсам” договір від 26.04.2000
року № 2604-3 купівлі – продажу будівель, споруд, приміщень та
договір від 26.04.2000 року № 1/25/33 купівлі – продажу
технологічного обладнання; здійснено розподіл судових витрат.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерго-Інвест” вважає,
що зазначене рішення безпосередньо стосується його прав та
обов’язків як балансоутримувача об’єкту продажу за одним із
оспорюваних договорів і позбавлення цієї особи можливості бути
учасником судового процесу в якості третьої особи унеможливило
повний та об’єктивний розгляд справи.
В обґрунтування власних вимог скаржник посилається на договір
від 18.07.2001 року № 1807-01, який був укладений з приватним
підприємством “ЛІК”, відповідно до якого товариство з обмеженою
відповідальністю “Енерго-Інвест” з моменту підписання акту
прийому-передачі набуло права власності на спірне майно.
Рішення в апеляційному порядку не переглядалося і заявник
наполягає на касаційному його перегляді з огляду на порушення
місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального
права, а саме: приписів Закону України “Про заставу” щодо факту
дії застави на момент укладення спірного договору купівлі-
продажу, а також частини першої статті 27 та пункту 11 частини
першої статті 65 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зазначені порушення законодавства, на думку скаржника, є
підставою для скасування рішення у даній справі з прийняттям
касаційною інстанцією нового рішення про відмову акціонерному
комерційному банку “Легбанк” в позові.
Напроти, позивач стверджує, що оспорюване рішення ґрунтується на
законі та фактичних обставинах справи і на час розгляду
касаційної скарги товариство з обмеженою відповідальністю
“Енерго-Інвест” вже не є власником спірного майна, оскільки
рішенням від 11.06.2002 року господарського суду м. Києва у
справі № 14/250, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 26.07.2002 року, договір
від 18.07.2001 року № 1807-01, на підставі якого скаржник набув
право власності, визнаний недійсним, у зв’язку з чим просить суд
в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін Н. Румянцеву,
І.Онопрієнка, перевіривши правильність застосування
господарським судом м. Києва норм матеріального і процесуального
права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду
справи в касаційній інстанції, колегія суддів знаходить за
необхідне касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Енерго-Інвест” залишити без задоволення з
таких підстав.
За змістом статті 107 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
право касаційного оскарження рішення
належить виключно сторонам у справі, прокурору та особам, яких
не було залучено до участі у справі, за умови якщо суд прийняв
рішення, що стосується їх прав і обов’язків.
Саме як суб’єкт права власності на майно, яке було набуте ним в
результаті господарської діяльності на підставах, не заборонених
законом, товариство з обмеженою відповідальністю “Енерго-Інвест”
обґрунтовує своє право на подання касаційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, питання про допущення або
залучення цього товариства до участі в справі в порядку статті
27 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
місцевим господарським судом не вирішувалося, оскільки заяв
(клопотань) про це до суду не надходило і самим господарським
судом не ініціювалося.
З тексту оспорюваного рішення випливає, що господарський суд м.
Києва на підставі статті 48 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визнав договори недійсними, встановивши тим
самим, що незалежно від рішення суду і волі сторін зазначені
угоди не є належною підставою виникнення цивільних прав і
обов’язків. Правових наслідків у вигляді повернення сторін у
початковий стан або в інших формах, передбачених законом, суд не
застосував через відсутність такої вимоги.
Отже, слід визнати, що скаржник не був учасником визнаних в
судовому порядку недійсними договорів від 26.04.2000 року № 2604-
3 купівлі – продажу будівель, споруд, приміщень та від
26.04.2000 року № 1/25/33 купівлі – продажу технологічного
обладнання, які були укладені між товариством з обмеженою
відповідальністю “ДП Скіт” та товариством з обмеженою
відповідальністю “Карсам” і місцевий господарський суд не
зобов’язував скаржника вчинити будь-які юридично значимі дії
стосовно його майна, а тому колегія суддів вважає, що оспорюване
рішення не позбавило товариство з обмеженою відповідальністю
“Енерго-Інвест” як власника на свій розсуд володіти,
користуватися і розпоряджатися належним йому майном.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення у даній справі
не стосується прав і обов’язків товариства з обмеженою
відповідальністю “Енерго-Інвест” і зазначена особа не вправі
заявляти вимогу про його скасування.
Не можуть бути враховані касаційною інстанцією доводи касаційної
скарги стосовно дії застави на момент укладення договору від
26.04.2000 року № 2604-3 купівлі – продажу будівель, споруд,
приміщень, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю
“Енерго-Інвест” не надало суду будь-яких даних про визнання в
судовому порядку недійсним договору застави від 13.02.1998 року.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-
Інвест” залишити без задоволення, а рішення від 11.12.2001 року
господарського суду м. Києва без змін.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій