ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2002 Справа N 17/151
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства “Алекс” на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.07.2002р.
у справі № 17/151 господарського суду Луганської області
за позовом Приватного підприємства “Алекс”
до відповідача Акціонерного комерційного промислово-
інвестиційного банку в особі відділення банку в м. Краснодон
Луганської області
про стягнення 62152,10грн.
за участю представників:
ПП “Алекс” – Мамонов І.Л. за дов. від 12.07.2001р. № 12/07/01;
Промінвестбанк - Буряк Л.І. за дов. від 08.01.2002р.; Зубкова
О.В. за дов. від 25.02.2002р.; Сябро О.М. за дов. від
04.01.2002р. № 17-12/23
В С Т А Н О В И Л А :
Приватне підприємство “Алекс” звернулося до господарського суду
Луганської області з позовом про стягнення з Акціонерного
комерційного промислово-інвестиційного банку в особі відділення
банку в м. Краснодон Луганської області 62152,10грн. шкоди,
заподіяної внаслідок невиконання рішення суду (а.с.2-3).
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.05.2002р.
у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.142-143). При
цьому суд першої інстанції виходив з того, що:
- арешт на грошові кошти боржника – ДХК “Краснодонвугілля”
накладено державним виконавцем лише 13.02.2002р., тобто після
відкриття відповідачем боржнику рахунків та здійснення по них
операцій;
- станом на 05.03.2002р. відповідачем зарезервовано на
спеціальному рахунку всю суму, яка підлягає стягненню з боржника
за рішенням господарського суду Луганської області
від12.10.2001р. у справі № 4/437;
- позов подано 11.03.2002р., після здійснення відповідачем
дій по виконанню рішення суду у повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
09.07.2002р. рішення господарського суду Луганської області від
10.05.2002р. залишено без змін (а.с.157-158).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПП
“Алекс” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу передати на
новий розгляд. У поданій касаційній скарзі та доповнені до неї
скаржник посилається на те, що при вирішенні даного спору по
суті:
- не застосовано ст. 86 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
;
- помилково встановлено, що позов пред’явлено після виконання
банком рішення суду.
Крім того, скаржник також вказує на те, що він не був належним
чином повідомлений про час і місце засідання суду по перегляду в
апеляційному порядку рішення суду.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних
підстав.
На виконання рішення господарського суду Луганської області від
12.10.2001р. у справі № 4/437, яким стягнуто з Державної
холдингової компанії “Краснодонвугілля” на користь позивача
62152,10грн., видано наказ.
Виданий наказ пред’явлено позивачем до виконання Відділу
державної виконавчої служби Краснодонського міського управління
юстиції Луганської області, державним виконавцем якого відкрито
виконавче провадження за вказаним виконавчим документом.
Постановою державного виконавця ВДВС Краснодонського міського
управління юстиції Луганської області від 10.01.2002р. накладено
арешт на рахунок боржника – ДХК “Краснодонвугілля”, а відповідно
до постанови від 13.02.2002р. – на грошові кошти на всіх
рахунках боржника з метою виконання рішення суду.
Станом на 05.03.2002р. відповідачем в особі відділення м.
Краснодона Луганської області вся сума за рішенням суду була
зарезервована на спеціальному рахунку, про що 07.03.2002р.
повідомлено державного виконавця.
З огляду на те, що відповідач вчинив дії по виконанню рішення
господарського суду у повному обсязі до подання позивачем
позову, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про
необгрунтованість заявлених вимог.
Разом з тим, такого висновку суд першої інстанції дійшов невірно
визначивши предмет спору у даній справі. Так, із змісту поданого
позову вбачається, що позивач звертається до суду з позовом про
відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем, а не просить суд
захистити порушене, на його думку, право шляхом зобов’язання
відповідача вчинити дії по виконанню рішення суду.
Відповідно до ст. 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, виконання рішень
господарських судів, що набрали законної сили, здійснюється у
порядку, встановленому ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та Законом
України “Про виконавче провадження”.
Згідно ч. 2 ст. 116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, накази про
стягнення грошових сум у доход бюджету виконуються місцевими
органами державної податкової служби, решта наказів
господарських судів виконується державними виконавцями.
Таким чином, особою, яка повинна здійснювати виконання виданого
наказу суду є державний виконавець відповідного відділу
державної виконавчої служби, що також вбачається із змісту ч. 2
ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
Інші органи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі
дії у випадках, передбачених Законом України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, а також на вимогу чи за дорученням
державного виконавця (ч. 3 вказаної норми). При цьому,
відповідно до ст. 6 Закону ( 606-14 ) (606-14)
, вимоги державного
виконавця щодо виконання, зокрема, рішення господарського суду є
обов’язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб,
громадян і юридичних осіб на території України.
Відповідач є особою, якій направлене доручення державного
виконавця по виконанню рішення господарського суду.
В силу ч. 1 ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
, передбачено право стягувача на звернення з позовом
до юридичної особи, яка зобов’язана провадити стягнення коштів з
боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної
особи. Зазначена норма не виключає право стягувача звернутися до
особи, яка зобов’язана проводити стягнення за рішенням суду, з
позовом про відшкодування заподіяної шкоди у разі неналежного
виконання нею рішення (зволікання з виконанням).
Отже, для вирішення переданого на розгляд спору, господарському
суду необхідно було встановити наявність чи відсутність складу
правопорушення (включає: шкоду, протиправність поведінки
відповідача, причинний зв’язок між ними, вину відповідача), яке
є підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння
шкоди (ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Невірно визначивши предмет спору, господарський суд першої
інстанції не з’ясував коло фактів, які входять до предмету
доказування в цій справі, і, як наслідок, не встановив наявність
чи відсутність їх, чим допустив порушення норм процесуального
права.
Так, відповідно до ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судове
рішення повинно прийматися за результатами обговорення усіх
обставин справи.
Принцип об’єктивної істини, тобто обгрунтованості висновків,
викладених у судовому акті, реалізується також положеннями ст.
38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка зобов’язує господарський суд не
обмежуватись поданими документами і матеріалами, а витребувати
від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, у разі
недостатності поданих сторонами документів.
Вимоги зазначених процесуальних норм судом при розгляді даної
справи не виконані, внаслідок чого ним неповно з’ясовані
обставини, що мають значення для вирішення даного спору, у
зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана
правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений
відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо
прав та обов’язків сторін.
Зазначені порушення не усунуті судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, рішення господарського суду Луганської
області від 10.05.2002р. та постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 09.07.2002р. підлягають скасуванню, а
справа - передачі до на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства “Алекс”
задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.07.2002р. та рішення господарського суду Луганської області
від 10.05.2002р. скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду Луганської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.