ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2002 Справа N 1-6-102
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Б. Полякова
за участю представників:
позивача Богун І. А. – дов. від 25.09.2002
відповідача Коломієць О. М. – дов. від
13.08.2002
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Жовтневому районі м. Запоріжжя
касаційну скаргу
на постанову від 11-15.04.2002
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/6/102 господарського суду
Запорізької області
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Веста”
до Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі м. Запоріжжя
про визнання недійсним рішення
Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі м. Запоріжжя від
01.11.2001 № 274/24-19282484
ВСТАНОВИВ:
Закритим акціонерним товариством “Веста” до господарського суду
Запорізької області був заявлений позов про визнання недійсним
рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 01.11.2001 №
274/24-19282484.
Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт тематичної
документальної перевірки від 23.10.2001 з питання дотримання
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
та Указу Президента України “Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 167/98 ) (167/98)
. Згідно акту перевірки
працівники ДПІ дійшли висновку про порушення товариством п. 5
даного указу ( 167/98 ) (167/98)
, що виявилось у відчуженні майна, яке
перебуває у податковій заставі, без згоди податкового органу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.01.2002
(суддя Л. Кагитіна) позовні вимоги задоволено у повному обсязі
шляхом визнання недійсним рішення ДПІ у Жовтневому районі м.
Запоріжжя від 01.11.2001 № 274/24-19282484.
Рішення суду мотивоване тим, що сума в розмірі 36987,41 грн., на
яку перевіряючими нараховано штраф на підставі п. п. 17.1.8 п.
17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
не є податковою заборгованістю в розумінні
статті першої даного закону, а відповідно - не може вважатись
податковим боргом, у зв'язку з чим підстави виникнення
податкової застави в цій частині відсутні.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі м. Запоріжжя Дніпропетровський апеляційний
господарський суд (судді: Євстигнєєв О. С. – головуючий, Тищик
І. В., Чимбал Л. О.), переглянувши рішення господарського суду
Запорізької області в апеляційному порядку, постановою від 11-
15.04.2002 залишив його без зміни з тих же підстав, посилаючись,
крім того, на неправомірність застосування штрафних санкцій
згідно Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
за порушення Закону України “Про заходи
щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами”.
ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій
просить рішення та постанову у справі скасувати, у задоволенні
позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про неправильне застосування судом норм матеріального права,
зокрема, в частині визначення “податкового зобов'язання” в
розумінні статті першої Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, під яке, на думку заявника,
підпадають також і штрафні санкції, нараховані підприємству за
порушення фінансової дисципліни.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським
судом першої та апеляційної інстанції, з 01.06.2001 все майно та
майнові права ЗАТ “Веста” знаходились у податковій заставі на
підставі п. 2 Указу Президента України “Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 167/98 ) (167/98)
. Податкова застава
виникла на суму 104723,70 грн. Проведеною ДПІ у Жовтневому
районі м. Запоріжжя перевіркою (акт від 23.10.2001) встановлено,
що за період з 01.06.2001 по 30.09.2001 підприємством, в
порушення норм зазначеного указу, було реалізовано майно без
згоди органу державної податкової служби на загальну суму
935853,20 грн. Керуючись підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя до підприємства
застосовано штраф у розмірі 104723,70 грн., про що прийнято
оспорюване у даній справі рішення від 01.11.2001. За
результатами адміністративного оскарження вказане рішення було
змінено рішенням від 21.11.2001 № 14545/10/31-31 шляхом
зменшення сум штрафних санкцій до 37490,22 грн., з яких позивач
вважає неправомірними санкції в розмірі 36987,41 грн.
Колегія суддів зазначає, що питання податкової застави на момент
її виникнення у позивача було врегульовано Указом Президента
України “Про заходи щодо підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами”
( 167/98 ) (167/98)
, пунктом 2 якого встановлювалась підстава виникнення
податкової застави – наявність податкової заборгованості. При
цьому під податковою заборгованістю розумілись суми несплачених
у встановлені строки податків, зборів (обов'язкових платежів), а
також неподаткових платежів до бюджетів і державних цільових
фондів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених
законодавством і застосованих у встановленому порядку за
несвоєчасну сплату податків і зборів (обов'язкових платежів), а
також неподаткових платежів до бюджетів і державних цільових
фондів, що підлягають стягненню у безспірному порядку (пункт 1
указу).
На підставі статті 19 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
дію згаданого указу припинено з
дня набрання чинності відповідними нормами цього закону, а саме
стаття 8 закону, якою врегульовано відносини податкової застави,
набрала чинності з 01.10.2001.
Таким чином, відчуження позивачем майна, що перебувало в
податковій заставі, здійснювалось ним під час дії Указу
Президента України “Про заходи щодо підвищення відповідальності
за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами”
( 167/98 ) (167/98)
. Вказаним нормативно-правовим актом відповідальність
за таке порушення передбачена не була.
З матеріалів справи вбачається, що штрафні санкції ДПІ
застосовані на підставі п. п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
відповідно до якого, у разі коли платник податків, активи якого
перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без
попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди
є обов'язковим згідно з цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, платник
податків додатково сплачує штраф у розмірі ста відсотків суми
податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що встановлена нею
відповідальність стосується порушень порядку використання майна,
що знаходиться в податковій заставі, встановленого ст. 8 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
яка набрала чинності з 01.10.2002, а тому п. п. 17.1.8 п. 17.1
ст. 17 згаданого закону ( 2181-14 ) (2181-14)
не міг бути застосований до
спірних правовідносин, що відбулися з 01.06.2001 по 30.09.2001.
Не зважаючи на мотиви, викладені в рішенні та постанові суду,
оспорюване рішення ДПІ обґрунтовано визнано недійсним як таке,
що не відповідає вимогам податкового законодавства. Отже,
підстав для зміни або скасування судових актів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 11-15.04.2002 у справі № 1/6/102 господарського суду
Запорізької області залишити без зміни, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції Жовтневому районі м. Запоріжжя –
без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Б. Поляков